Без паніки, але треба готуватися. Що таке мавпяча віспа

Трохи про мавпячу віспу, тому що часто питають.

Ще в XIX столітті дослідники описували захворювання у мавп, що протікало з рясним пустульозним (гнійничковим) висипом і помітною летальністю. 1958 року в Копенгагені спалахнуло подібне захворювання у мавп, привезених із Сінгапуру. Вірусологічні дослідження виявили поксвіруси, які відрізнялися від вірусу віспи та коров’ячої віспи.

У 1970 році у дев’ятирічного пацієнта в Заїрі (нині Конго) було описано перший випадок віспи мавп. Хвороба була дещо схожа на натуральну віспу, що перебуває в стадії ліквідації.

Далі захворювання виявлялося в Кот-д’Івуарі, Ліберії, Нігерії та Сьєрра-Леоне та обмежувалося тропічними лісами центральної та західної Африки до 2003 року, коли були зареєстровані перші випадки у США. Вони протікали легко, всього захворіло 47 людей, всі заразилися від імпортованих екзотичних тварин, особливо домашніх лучних собачок (родина гризунів).

Лучні собачки

У 2021 році в Далласі та в Меріленді було зареєстровано два випадки мавпячої віспи у мандрівників з Нігерії.

І ось у травні цього року Великобританія повідомила вже про 20 випадків віспи мавп, причому перший із них знову таки виявлений у хворого, який прибув із Нігерії. Було доведено сімейну передачу захворювання, включаючи маленьку дитину. Проте особливе занепокоєння викликають місцеві випадки передачі серед двох непов’язаних між собою груп, зокрема серед геїв та бісексуалів.

18 травня цього року департамент охорони здоров’я штату Массачусетс також оголосив про підтверджений випадок мавпячої віспи у дорослого чоловіка, який недавно відвідав Канаду.

Клінічний перебіг захворювання може бути доброякісним з невеликими висипаннями і досить тяжким з масивним висипом, мультиорганними ураженнями, дихальною недостатністю, кератитами, виразками рогівки, сліпотою, енцефалітом та летальністю до 10%.

Характерним є збільшення різних груп лімфовузлів, причому іноді це відбувається до початку клінічних проявів, висипання часто нагноюється і залишає рубці, хоча і не такі грубі, як при натуральній віспі. Тривалість захворювання 2-4 тижні.

Передається хвороба повітряно-крапельним шляхом, контактним, вертикальним (від матері до дитини).  Статевий шлях поки що не доведений. Джерелом інфекції та сприйнятливими до захворювання є не тільки мавпи, але й деякі види інших тварин, зокрема гризуни. Описано внутрішньолікарняні та внутрішньолабораторні випадки зараження. Раніше хворіли переважно діти віком до 16 років, серед них і була основна летальність.

Чому такий резонанс та напруженість від цієї ситуації зараз?

По-перше, ліквідація натуральної віспи та скасування вакцинації проти неї сприяє впровадженню інших поксвірусів від тварин у людську популяцію, про що ми неодноразово говорили у своїх лекціях навіть студентам.

По-друге, за оцінками, на сьогоднішній день менше однієї з трьох осіб мають імунітет до натуральної віспи, а багаторазові пасажі вірусу через організм неімунної людини можуть надавати йому нові патогенні властивості, більш агресивні (як приклад – SARS-CoV-2) і ми можемо повернути людству іншу віспу у новому вигляді.

По-третє, засобів противірусної терапії в даний час немає, хоча FDA нещодавно затвердили ліки для лікування натуральної віспи – TPOXХ. Чи будуть вони чи інші засоби для лікування натуральної віспи (наприклад, метисазон) ефективними, велике питання.

По-четверте, справді швидко розповсюджується за весь час спостереження.

Читайте також

Вірус і лабораторії: матір окупанта звинувачує Україну у тому, що в Росії гине худоба

Тому, мабуть, ВООЗ і скликало екстрену нараду (досить оперативно, якщо порівнювати з реакцією на Covid-19), враховуючи подвоєння випадків віспи мавп в Англії за кілька днів, поява її у Канаді та країнах Європи.

Одне з головних питань, що обговорюються – можливість використання вакцини проти віспи виробництва Bavarian Nordic JYNNEOS. Вона містить живий ослаблений вірус коров’ячої віспи, не здатний до реплікації в організмі людини, але викликає сильну імунну відповідь.

Це єдина схвалена FDA вакцина проти віспи та мавпячої віспи для невоєнного застосування. Якщо людина отримує щеплення протягом чотирьох днів після можливого зараження, це може знизити ризик важкого перебігу на 85%.

З хорошого: спалахи мавпячої віспи, принаймні раніше, добре піддавалися контролю. Крім того, на сьогоднішній день немає даних про те, що лише передачі інфекції від людини людині достатньо для підтримки інфекції в популяції людей. Геном вірусу досить стабільний, імунітет стійкий та перехресний з іншими поксвірусами.

Так що поки що без паніки, але готуватися треба. Усім здоров’я, фізичного та психічного!

Фото: Depositphotos, Getty