Чим старше, тим краще – чому ніколи не пізно починати щось нове

Вважаю, що декілька останніх років (ще з часів Covid-19) багато хто замислювався про те, що питання пошуку нової роботи назріває досить гостро.

Воно і не дивно – офлайн перетворився на онлайн, але не усім вдалося зробити цей перехід.

У перший рік пандемії багато професій стали неактуальними через карантин. Артисти, власники закладів, стилісти – по суті всі, хто працював із людьми, не могли заробляти, і це стало колосальною проблемою.

Проте, що ж відбувалося зі сферою, у якій людина здатна працювати за наявності самого лише комп’ютера? Безумовно, деякі напрями стали заробляти менше, а деякі – зовсім нічого.

Та дещо, на мою думку, в тій ситуації було важливим: фахівці, що володіють ІТ-інструментами, насправді вміли користуватися комп’ютером (звучить якось примітивно, чи не так?) та програмами.

Саме вони змогли адаптуватися до нових реалій.

Про що це я? Насправді, це про відповідальність. Я часто чую від різних знайомих та незнайомих мені людей фразу: “Немає роботи”.

Так ось, якщо заздалегідь, коли у нас на роботі ще усе добре або нормально, ми не беремо на себе відповідальність за власне життя, а перекладаємо її на зовнішнє середовище (бізнеси, компанії, державу, батьків, партнерів у шлюбі), тоді обов’язково рано чи пізно виявляється, що немає нічого, на що ми впливаємо.

Але чи можна подивитися на цю ситуацію з іншої точки зору, якщо почати розмірковувати зовсім в іншому ключі: “А що в мене є?”

Давайте почнемо!

1. У вас є ви: розумна, гарна, обдарована, талановита людина.

Може, почнете сперечатися зі мною (себто, із собою)?

– А я не розумний/а!

Добре, а чому ви так вважаєте, хто вам це сказав? Уявіть, я в житті не зустрічала зовсім не розумних людей. Бо розум є різний: хтось схильний до математики, а хтось має життєву мудрість, просто розуміє якісь речі від природи. Дехто схильний помічати важливе у співрозмовнику, розуміти людей, а дехто уважний до деталей, посидючий – і так до нескінченності!

Усе це можна назвати розумом, це індивідуальні якості; якщо їх помітити, виявити – можна записати собі в жирний плюс і надалі розвиватися з урахуванням цього.

– А я не гарний/а!

Ну, це взагалі відносно. З одного боку, засоби сучасної косметики та медицини здатні зробити із зовнішністю що завгодно, а з іншого боку – внутрішня енергія людини і робить її красивою, чарівною та милою. Якщо ви усміхаєтеся світові, якщо ви любите себе та живете у гармонії з собою, повірте – усі помітять, що ви гарні.

Подальша логіка, сподіваюся, є зрозумілою – шукайте ПЛЮСИ.

Ідеальних людей немає, тож мінуси всередині себе відшукати легко. Минулі покоління навчили нас самокритиці, та ще й, чесно кажучи, непогано навчили критикувати інших. Цим нехитрим мистецтвом багато хто з нас володіє досконало (щоправда, я теж), і це видно по батлах у Facebook.

Колись давно я написала невинний коментар під постом моєї знайомої про те, хто який бренд джинсів обирає та рекомендує.

Щойно я назвала свій, як під моїм коментарем негайно з’явився токсичний, повний отрути комент: “Фу, що за смак! Як можна взагалі цей бренд наводити в приклад?” і т. ін.

Я видалила, перестала писати, перестала писати надовго.

Тому раджу вам: внутрішнього критика женіть у шию, бо їх безліч навколо і вони безкоштовні.

2. У вас є своя “зграя”.

Це ваш головний актив, ваша впевненість у собі, ваш тил, ваш partner in crime, ті, з ким ви товаришуєте, ваша сім’я, друзі, діти, однодумці.

Людина по-справжньому щаслива у родині, у власних якісних взаєминах. Популярність не робить людину щасливою, скоріше навпаки. Дослідження вчених із Гарварду про те, від чого залежить щастя людини, це підтвердило – від якісних соціальних та сімейних зв’язків.

Саме ці люди і допоможуть вам стати впевненішими у собі, вірити в те, що все вийде, і саме від підтримки вашої зграї, вашої спільноти залежить більше половини вашого індивідуального успіху.

3. Ваша життєва стратегія.

– Немає стратегії, вже пізно. 

Хіба ви зібралися на пенсію? Чи, може, кажете: “Дорогу молодим?”.

Дивіться, це важливо! Ваші роки, ваше життя – це досвід, це ваш актив!

• Рональд Рейган. Він став президентом у 69 років! А потім ще й займав цю посаду два терміни. А губернатором Каліфорнії став у 55. До речі, до цього його акторська доля не завжди була успішною – попереднє життя було також сповнене і невдач. Але Рональд Рейган не зупинявся і діяв.
• Мері Кей. Зараз усі в світі знають цей бренд, але він з’явився, лише коли засновниця майбутньої легендарної марки втратила роботу (бо її звільнили) та наважилася на наступний крок у свєму житті – створила власну фірму в 45 років.
• Толкієн опублікував свої перші дві книги у 58 років, і небагато хто вірив у їхній успіх. Сьогодні героїв Володаря перстнів знають усі, але уявляєте, якби автор майбутнього бестселера “склав лапки”? У нас не було б гобітів!
• KFС – його власник заснував ресторан лише у 47 років.
• А Фантомас та комісар Жюв стали всесвітньо популярними у 50 років (Луї де Фюнеса хтось пам’ятає?).

І таких прикладів дуже багато, друзі!

Якщо перейти до практичних порад:

1. Перестаньте жаліти себе. Ви відповідальні за себе та своє життя. Щойно ви із цим погодитеся – станете сильнішими, сміливішими і, повірте, веселішими й успішнішими.
2. Навчіться переживати невдачі так, ніби це були перемоги. Бо це досвід, а саме він – найдорожчий. Маючи досвід, ви наступного разу все крутіше. І не має значення – в чому.
3. Станьте по-справжньому цікавим. Ваш вік – це лише цифри. Мати не дуже веселі діагнози можна в будь-якому віці – це не привід і не причина всістися на диван та зажуритися. Проте, зі своїм власним досвідом ви можете – ого-го!

Розкажіть світові, що ви можете!

Дивіться також

Мозок та мислення: що таке soft skills і чому вони важливі