PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Олександр Мішин
Автор: Олександр Мішин

Смерть Карімова: 2 сценарії для Узбекистану

Останні дні актуалізували проблеми політичного режиму в Узбекистані, що є цілковито зав’язаний на одній особі – президенті Ісламі Карімові. Відхід авторитарних лідерів такого масштабу як Карімов (правда, Узбекистан згодом спростував інформацію про смерть Карімова і досі достеменно невідомо живий він, або ж мертвий. – Ред.) призводить до виникнення певної порожнечі, вакууму політичної сили в країні. На цьому тлі постає проблема того, якою буде доля держави в подальшому. Звісно в перший час переважає тривога та страх перед невизначеністю, набувають поширення найбільш жахливі варіанти розвитку ситуації. Але аналіз схожих кейсів “відходу авторитарного політичного” лідера, чи просто від прямого управління країною, чи загалом в інший світ, дозволяє більш оптимістично поглянути на майбутнє Узбекистану. Останніми роками Алжир та Ефіопія переживали наближені до узбекського політичні стани, і для цих країн це не мало катастрофічних наслідків.

Смерть Карімова: 2 сценарії для Узбекистану / 12 фотографий

А) Алжирський сценарій – “Поступова лібералізація за формального збереження лідера”. Алжир та Узбекистан роблять подібними фактори значної залежності від експорту нафти та газу, наявності чиннику постійної загрози для уряду з боку ісламістів та радикальних терористичних рухів, брак води, приблизно однакова кількість населення, авторитарне правління геронтократів. Президент Алжиру Абдельазіз Бутефліка за віком майже такий самий, як Іслам Карімов, і йому зараз 78 років. В квітні 2013 року Бутефліка переніс мікроінсульт, він тривалий час не з’являвся на телебаченні і країною поширювалися чутки, що президент помер. Алжиру віщували сценарій військового перевороту, спалах ісламізму та початок «арабської весни», зростання терористичних атак та сповзання до хаосу через діяльність AQIM. Проте французькі лікарі змогли поставити його на ноги. Вже в серпні 2013 року вийшов сюжет, де Бутефліка сидить у кріслі самостійно та п’є чай. Не зважаючи на свій поважний вік та вкрай слабке здоров’я «останній з алжирських батьків нації» вже наступного року вирішує висунути свою кандидатуру на четвертий президентський термін, і перемогає з 81% голосів. Бутефліка в даний час є номінальним керівником країни, він пересувається в інвалідному візку та погано розмовляє. Значною мірою влада перебуває в руках його рідного брата Саїда Бутефліки та низки високопосадових бюрократів. Основою нового політичного курсу в країні за президента-фантома є лібералізація. Вона передбачає усунення від влади могутніх військових генералів, особливо тіньового керівника Алжиру, очільника DRS генерала Медьєна. На почату 2016 року почалася конституційна реформа, що обмежила право перебування президента на посаді двома термінами. Також берберська мова набула статус державної. Алжир розпочав косметичний ремонт політичної системи, можливо аналогічні кроки будуть запровадженні його оточенням в Узбекистані в разі номінального збереження Карімова при владі. Перш за все реформи будуть очікувати спецслужби, які вирізняються репресивним стилем діяльності. Керівник узбекської СНБ Рустам Іноятов в вочевидь стане однією з перших розмінних фігур можливої хвилі лібералізації.

Б) Ефіопський сценарії – “Зміна лідера без змін у країні”. Сучасний Узбекистан та Ефіопію поєднують: етнічна строкатість, загроза ісламізму та сепаратизму, брак води, значна кількість населення, переважання молоді, тривале авторитарне правління. В 2010 році у списку диктаторів від журналу Foreign Policy Іслам Карімов розмістився на 7 позиції, а прем’єр Ефіопії Мелес Зенаві на 9 сходинці. Зенаві за 21 рік свого правління діяв не ліпше від свого попередника «марксиста» Хайле Менгісту Меріама. І це не дивно, бо довгий час був прибічником ідей Енвера Ходжі, але після 1990 року стрімко “лібералізувався”. Зенаві систематично знищував опозицію та відкрито маніпулював результатами національних виборів. Його також обвинувачували у репресіях проти оромо та геноциді в провінції Огадені, де підконтрольні йому сили спалили вщент 40 населених пунктів. Колишнього керівника Ефіопії обвинувачували в корумпованості, виведенні мільйонів доларів державних коштів через офшори, а також у придбанні коштовної нерухомості для власної родини в США та Великобританії. Тим не менш, Ефіопія за часів Зенаві змогла зробити значні досягнення у сфері АПК. Держава вийшла на 6 місце в світі за обсягами вирощування кави, 10 місце за обсягами виробництва аграрної продукції, посіла друге місце по вирощуванню кукурудзи та експорту квітів. Вся сучасна історія Ефіопії пов’язана з його іменем, і здавалося, що кінці його правлінню не буде. Проте за дещо загадкових обставин він помирає від інфекційної хвороби в бельгійські лікарні. Чутки про смерть Зенаві циркулювали серед ефіопів понад місяць, бо з липня 2012 року президент не з’являвся на публіці. І лише20 серпня було повідомлено про його смерть. В експертному середовищі на цьому тлі ходило надзвичайно багато пересторог щодо майбутньої долі Ефіопії: хаос, спалахи сепаратизму, економічний колапс, повстання ісламістів, раптовий збройний напад Еритреї. Проте нічого з того не справдилося. Майже одразу владу в країні перебрав на себе віце-прем’єр Хайлемаріам Десалень. Одним з гасел проголошеним ним у перші дні врядування стало: “В Ефіопії нічого не змінилося” (Nothing will change in Ethiopia). Для Узбекистану згаданий сценарії є вірогідним у разі перемоги консервативних кіл, що прагнутимуть максимально довгий час зберігати поточний стан речей в країні.

В даний час очевидно, що “ера Карімова” вже за будь-яких обставин минула, і відкритим лишається лише питання як організується і чим заповниться успадкована від нього політична порожнеча. Хочеться вірити, що Узбекистан гідно пройде цей непростий період своєї історії.

Джерело: Facebook.com

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка