Як змінювати власну громаду: які є інструменти впливу та чому важливий чесний діалог

Більшість буденних проблем українських громад вирішується саме на місцевому рівні. Йдеться про транспорт, житлово-комунальне господарство, доступ до послуг та інше. Місцеві жителі можуть впливати на ці рішення своєю проактивною позицією або роботою в органах місцевого самоврядування.

Ведуча телемарафону Єдині новини Яна Брензей поговорила з керівником Нововоронцовської селищної військової адміністрації Херсонської області Андрієм Селецьким, який випробував обидва варіанти, а також із директоркою 29-го ліцею Кам’янської міської ради Ольгою Баштаненко про те, як можна впливати на зміни в громаді.

Чому важливо йти на конструктивний діалог

Керівник Нововоронцовської селищної військової адміністрації Херсонської області Андрій Селецький розповів, що жителі громад мають безліч інструментів для впливу на рішення, починають від соціальних мереж до прямого контакту із представниками влади.

– Чому ви погодилися очолити селищну військову адміністрацію та що побачили, коли розпочали цю роботу?

– Головна причина: я дуже люблю свій край і з дитинства мрію його розвивати. Після війни та активних бойових дій на території громади, я, будучи волонтером Червоного Хреста, на свої очі бачив, в якому стані громада, села та люди. Я розумів, що це той момент, який написаний на моїй долі. За пропозицією Херсонської обласної військової адміністрації я погодився працювати.

– Громада пережила бойові дії, фактично через річку – фронт. Які є інструменти у громадян, щоб впливати на рішення селищної адміністрації?

– Інструментів безліч: приходити, працювати, допомагати, створювати громадські організації, ініціативні групи, висловлювати свою точку зору конструктивно. Не було ще жодного випадку, щоб людина, яка має якусь пропозицію або конструктив, не була почутою, або не взяли до уваги її точку зору.

На сьогодні соціальні інструменти настільки розвинуті, починаючи від соціальних медіа та закінчуючи прямим доступом. Наприклад, у мене немає годин прийому. Я приймаю людей постійно, як тільки я на місці, у відрядженні, або десь не на виїзді. Я ні від кого не ховаю свій номер телефону. Буває таке, що люди ввечері приходять щось запитати.

– Що найважливіше для побудови довіри між владою і громадянами на місцях?

– По-перше, це чесний і конструктивний діалог. Коли людина прийшла на зустріч, має питання або якісь претензії, висловлює їх без агресії або надуманих штампів, то в основному десь 90% вирішується. За два-три дзвінка все вирішується. Коли йде прямий контакт, то і питання вирішуються.

По-друге, це готовність брати відповідальність. Ми зараз, навіть будучи фронтовою громадою, намагаємось розробляти план поводження з твердими побутовими відходами. Намагаємось робити полігон, вивезення, тарифи та інше. І люди, на жаль, не хочуть брати на себе відповідальність за чисте довкілля навколо, а перекладають це на комунальні підприємства або на органи місцевого самоврядування, що ми винні в тому, що їхні балки, ліси або місця відпочинку закинуті сміттям.

Дуже важливий момент – це готовність брати відповідальність. Сплачувати за воду, світло, комунальні послуги та інше. Коли громада йде в унісон з населенням та керівництвом, тоді можна будувати нове, розвивати і говорити про прогрес.

Основа золотого трикутника для розвитку освіти

Директорка 29-го ліцею Кам’янської міської ради Ольга Баштаненко розповіла, що саме особистий приклад та небайдужість лежать в основі золотого трикутника, який об’єднує батьків, вчителів і учнів у сфері прогресивної освіти.

Фото: Факти ICTV

– Участь в роботі громади завжди була на першому плані, бо поряд зі мною коло однодумців. Ми проводили благодійні ярмарки, збирали великі гроші – це все було на підтримку Збройних сил України. Медикаменти, продукти, діти виготовляли власні обереги. Ми все це передавали на передову.

На мою думку, все починається з малого коріння. Ще з дитинства, я пригадую, якось мама мені розказала таку мудрість. Вона мені дуже запала в душу.  Було сказано: людина шукала своє щастя. І от вона йшла дорогою та вважала себе дуже нещасною. Назустріч йшов мудрець. Він думав, зараз я запитаю у нього. Запитав: як мені знайти щастя? Мудрець зупинився, подумав і сказав: шукай зерна.

Тоді мені було важко  розрізнити: як це шукай зерна? Але протягом життя я їх назбирала разом із вчителями. Скільки в мене засіяли. Коли збираєш цей чудовий врожай, посіяних своїх зерен, звичайно радієш. Це є насолодою. Через те, що я горю цим все життя, запалюю своїх колег, то ми впевнено рухаємося вперед.

Читайте також

Відбудова — це не просто ремонт стін: як активісти в Україні змінюють громади