26 квітня лідер КНДР Кім Чен Ин залишив Владивосток і відправився додому.
Його культовий бронепоїзд важко рушив з місця, глибоко видихаючи пари диму, прощаючись з колоритними пейзажними міксами портової урбаністичної сірості і холодної морської синяви Далекого Сходу.
Владивосток залишився позаду, все глибше занурюючись в густий ранковий туман, що викликає нав’язливу, але таку бажану для багатьох людей, ілюзію, ніби-то на дворі все ще ніч, а не ранок.
Володимир Путін в цьому дивовижному і напівсонному місті також не затримується, і поспішає додому. Правда, не на поїзді. Ці часи минули. Негоже зараз російському правителю кататись по країні, втрачаючи дорогоцінний час, коли навколо вороги, а “позаду Москва”.
Владивосток завмер, так, немов його вимкнули з розетки за непотрібністю. Він занурився в свій звичний летаргічний сон. Для багатьох місцевих жителів візит корейського лідера став рідкісною, дорогоцінною перервою в цій трясовині повсякденної рутини.
Місто ніби-то вирішило відволіктися і влаштувало собі карнавал на кілька днів, а потім спокійно повернулося у свої звичні цикли.
І лише одне питання залишився витати в повітрі, іноді прослизаючи в зашорені, безликі студії місцевих радіостанцій і пісних, позбавлених життєвої енергії, телеканалів. А навіщо Кім Чен Ин приїжджав до Росії? Чим славна “столиця” Далекого Сходу зобов’язана приїздом такого високого, але не дуже бажаного і зрозумілого гостя?
Близько 2 років тому, в той самий час, коли Дональд Трамп з рішучим виразом обличчя розповідав, що вважав би за честь зустрітися з Кім Чен Ином лицем до лиця, президент РФ Володимир Путін обережно кинув фразу про те, що Росія – це ключ до Північної Кореї.
На жаль, зрозуміти, якої форми, обсягу цей ключ, і з чого він зроблений, нам так і не довелося.
Питання КНДР відійшло на другий план, рідко піднімалося в публічних дискусіях, а потім кануло у вир шалених авантюрних маневрів адміністрації Трампа, що перетиналися спершу під палючим сонцем футуристичного Сінгапуру, а потім в тіні шикарного французького класицизму Ханоя.
І ось, нарешті, дійшла черга і до могутнього совкового велетня порадувати корейські очі.
Для Кіма візит до Росії став приємною необхідністю, красивим і самолюбивим актом в тривалій корейській драмі, новий сезон який запустили з легкої подачі заокеанського Дональда.
Якщо не йти в нетрі, основні цілі поїздки Кіма в РФ були наступними:
- Дипломатичний статус.
Кіму важливо підтвердити прорив дипломатичної ізоляції, який він зробив за допомогою Трампа у минулому році. Корея показує, що її коло друзів не обмежується лише Китаєм і президентом США.
- Залучення крупного капіталу.
Корейцям важливо спробувати залучити російський капітал на свій ринок, особливо в сфері енергетики. Це посилить позиції самого Кіма і диверсифікує його залежність від Китаю.
- Посилення позицій.
Для лідера КНДР гріх було не скористатися, подарованим Дональдом, правом вийти за рамки своєї країни і почати вибудовувати свій міжнародний статус. Поїздка в РФ для Кім Чен Ина – це його входження в клуб дорослих дядьків, спроба посилитися на переговорах з США і дістати “дах” від РФ у вигляді вето на Радбезі ООН.
- Розвантаження ринку праці.
Кім умовляв Росію прийняти у себе якомога більше північнокорейських робітників, чисельність яких в РФ почала падати в останні роки. Це розвантажить ринок і знизить соціальну напруженість через брак роботи для всіх.
- Модернізація інфраструктури.
Кім Чен Ин і Путін давно хочуть модернізувати далекосхідну частина залізничної інфраструктури, щоб тугіше зв’язати обидві країни, волею долі отримали 17 км спільного кордону. На додачу, лідер КНДР мріє зробити з цієї вузенької лінії один з торгових маршрутів корейських товарів до Європи.
- Торгівля в обхід санкцій.
Падіння двостороннього товарооборота на 56% засмутило Кіма. У надії виправити ситуацію, він і поїхав в похмурий, але повний перспектив Владивосток, щоб домовитися про бартерну торгівлю з РФ. І санкції не порушують, і всім приємно.
Як бачимо, у російського ключа до Північної Кореї виявилося як мінімум шість зубців, якими Володимир Путін і Кім Чен Ин намагаються радувати населення.
Подивимося, чи вийде у них підібрати до цього ключа правильний замок, і чи побачимо ми ще раз пихкаючого сталевого монстра із зіркою на лобі, що мчить до такого мирного і безтурботного Владивостоку.
Автор: Ілля Куса, експерт з міжнародної політики Українського Інституту Майбутнього.