Посадимо дітей за одну парту. Як Африка вчить Україну примирення після війни

Факти ICTV продовжують серію публікацій, присвячених розвіюванню стереотипів про Африку і африканців.

Спецпроект з 5 частин розповідає про 10 успішних країн африканського континенту.

Сьогодні у другій частині пропонуємо читачам познайомитися з 2 цікавими країнами Східної Африки.

Ми також з’ясовуємо, який досвід африканських країн Україні не завадило б запозичити.

При підготовці матеріалу Факти ICTV поспілкувалися з Олександром Мішиним, кандидатом політичних наук, співзасновником Центру дослідження Африки.

Читайте: Як живе Африка: розвінчуємо 5 міфів

Руанда

Руанду називають “африканською Швейцарією” через схожу мальовничу місцевість, що вирізняється домінуванням пагорбів (“країна тисячі пагорбів”).

Політика примирення

• Країна одужала після геноциду

Геноцид 1994-го у Руанді – одна з найбільших катастроф XX ст. Внаслідок міжетнічних чисток за 100 днів загинуло до 1 млн осіб (20% населення, переважно представники етносу тутсі).

Проте завдяки державній програмі з примирення, вдалось подолати ворожнечу в суспільстві.

• Примирення дітей колишніх учасників геноциду

В період 1999-2009 років працювала Комісія з національної єдності та примирення. Вона організувала так звані табори солідарності “Інгандо”, де дітей виховували у дусі миру.

Надавалась також психологічна допомога людям, які пережили величезні емоційні потрясіння.

Паралельно публікувались дослідження про причини конфлікту в Руанді для того, щоб жителі країни краще розуміли витоки ворожнечі та не допустили її повторення.

• Децентралізація правосуддя

Не менший внесок у подолання наслідків геноциду зробило місцеве правосуддя, зокрема народні трибунали – гачача.

Протягом 2001-2012 років ці народні суди розглянули понад 1,8 млн справ щодо актів геноциду. У 65% із них були винесені обвинувачувальні вироки.

Активне залучення місцевого населення до здійснення правосуддя над бойовиками, винними в етнічних чистках, відновило почуття справедливості у Руанді.

Читайте: Війна Ефіопії та Еритреї: перша російсько-українська

Сільська місцевість Руанди

Економічна стратегія

• Подолання бідності

Керівники Руанди наприкінці 1990-х розробили стратегію розвитку країни до 2020 року і чітко реалізують її.

Країна досягнула значного економічного зростання, темпи якого в період 2001-2014 років щорічно досягали близько 8%. Це дало можливість на 12% зменшити кількість руандійців, які живуть за межею бідності.

• Ставка на ІТ-технології та інноваційні проекти

У Руанді втілили проект Zipline з доставки ліків за допомогою дронів у віддалені райони країни. Проект невеликий, проте соціально орієнтований.

В Кігалі, столиці Руанди, створено проект kLab – простору для обміну та впровадження новітніх технологій в сфері ІТ. До числа його досягнень належать платіжна система MERGIMS, африканський аналог Uber – мото-таксі SafeMotos, Academic Bridge – проект з навчання місцевих IT-шників.

Кігалі, столиця Руанди. План зміни центру міста

Руанда також цікава тим, що в політичному плані це країна із жіночим обличчям.

Фемінізація руандійської політики – це один із наслідків кровопролитної громадянської війни, в якій гинули переважно чоловіки. В даний час 70% населення Руанди – це жінки.

У парламенті Руанди – 64% жінок. За цим показником, Руанда – світовий лідер, значно випереджаючи такі держави Європи, як Швеція, Ісландія та Фінляндія.

Читайте: Війна у Південному Судані: неочевидно драматичні паралелі з Україною

Представники парламенту Руанди

Кенія

За аналогією із силіконовою долиною в Каліфорнії, Кенію називають “Кремнієвою саваною“. Саме розвиток IT-технологій дозволив Кенії досягти в 2015 році зростання економіки у 6,5%.

• Кенія – справжній рай для інвесторів в інноваційні проекти.

Тут свої дослідницькі лабораторії відкрили чимало західних компаній, зокрема IBM та Nokia.

Те, що уряд Кенії в 2009 році запровадив оптоволоконний інтернет, який є дешевим для користувачів, дало поштовх для побудови більш сучасної економіки.

• Мобільний банкінг – візитна картка Кенії

Мобільним банкінгом охоплено 75% дорослого населення країни. За цим показником, Кенії немає рівних у світі.

Якщо раніше більшість кенійців навіть не мали кредитних карток, то після запровадження платіжної системи M-Pesa в сфері фінансів відбулися докорінні зміни.

Нова система дозволяє без звернення до банківського відділення розміщувати кошти на депозиті, здійснювати грошові перекази, оплачувати послуги. Тільки в 2009 році через систему щодня здійснювалось 2 млн транзакцій.

Завдяки мобільному банкінгу зменшився рівень злочинності, адже більшість фінансових операцій здійснюється у формі електронних переказів. Після успіху проекту M-Pesa, Кенія планує поширити свою присутність на ринки сусідніх країн,  а далі планується експансія до Єгипту та Індії.

Столиця Кенії Найробі – провідний фінансовий центр Східної Африки

Як і Україна, Кенія – це велика транзитна держава.

Проте Кенія інвестує мільярди у розвиток свого транзитного потенціалу. Це і будівництво нового морського терміналу у Момбасі, і прокладання нових нафтопроводів із Південного Судану та Уганди.

В 2014 році уряд Кенії інвестував $1 млрд у портовий термінал Момбаси та збільшив обсяги потужності його роботи. В Африці велика група країн не має виходу до морського узбережжя, тому влада Кенії будує залізниці від порту Момбаса для того, щоб з’єднати ці країни зі своїми портами для інтенсифікації торгівлі з азійськими гравцями.

Існує також серія проектів із будівництва нафтопроводів до кенійського порту Ламу, як з власних нафтових полів Кенії (родовища басейну Південний Локічар), так і для транспортування угандійської та південносуданської нафти.

Читайте: В Африці почалася нова війна

Китай – головний інвестор в кенійську економіку, зокрема у будівництво залізниць і портів

Кенія змогла також реалізувати себе і як впливовий на світовому ринку аграрний гравець: продукція сільського господарства складає 65% скупного експорту країни.

Кенія є світовим лідером з виробництва чаю (25% на світовому ринку), випереджаючи Індію, Шрі-Ланку та Китай.

Кенія  виробляє 5% африканської кави та є ключовим хабом для експорту даної культури із Східної Африки. У значних обсягах виробляється також тютюн, бавовна, горіхи кеш’ю, соєві боби, маїс, пшениця, касава, сизаль.

Цікаво, але Кенія є одним зі світових лідерів з експорту квітів. На країну припадає 16% ринку усіх держав ЄС. З Кенії квіти везуть до Голландії і під видом голландських подекуди далі перепродають у Європу, зокрема і в Україну.