Влітку на одного з одеських активістів Віталія Устименко напали з ножем. Вдень невідомі зловили його біля виходу з редакції місцевих ЗМІ, нанесли йому ножові поранення та зникли у невідомому напрямку.
На щастя, серед прохожих опинився хлопець, який зміг надати першу медичну допомогу та зупинити кров.
А через місяць вже в Херсонській області активістку Катерину Гандзюк прямо біля дому облили кислотою. 4 листопада Гандзюк померла у лікарні.
Нещодавно, 22 вересня, в Одесі відкрили вогонь по активісту партії “Сила людей” Олегу Михайлику.
І таких історій багато. Їх залякують, калічать і навіть вбивають. З початку року в Україні зафіксовано понад 50 нападів на громадських активістів.
Об’єднує їх одне – винних або не знайшли, або їх виправдали.
Факти ICTV розбирались, чому в Україні набирають оберти розборки у стилі 90-х, хто за цим стоїть та як цьому протидіяти.
Напади – не випадковість, а закономірність
Напади на активістів дійсно активізувались. Громадські діячи назвали причину такої тенденції. Вони впевнені, що місцеві обласні еліти можуть робити все, що схочуть на своїй території і не нести за це відповідальність.
Мустафа Найєм, депутат партії Блоку Петра Порошенка, на своїй сторінці у Facebook прокоментував нещодавні напади в Одесі:
– У місцевої влади в Одесі є “зелене світло” на будь-які заворушення в обмін на голоси на президентських виборах особисто з кабінетів в адміністрації глави держави.
Окрім того, у коментарі Фактам ICTV Найєм назвав ще одну причину – бездіяльність політиків та їх фактична неприязнь до громадських діячів:
– В якійсь момент центральна влада у Києві і своєю риторикою, і системними діями у законодавчій площині дала сигнал, що активістів можна бити, що вони є ворогами народу. Спочатку били журналістів, потім активістів, потім громадських діячів і це вже стало тенденцією, на яку ніхто не реагував.
Попереду вибори
Громадськість не знає чого очікувати, адже напередодні виборів кількість провокацій може значно зрости.
Прогнозую ескалацію – бо попереду вибори. Ми будемо бачити все більше і більше нападів на громадських активістів, – зазначив активіст громадського руху Микола Виговський.
Мустафа Найєм виразив свої хвилювання з приводу майбутніх президентських та парламентських виборів:
– Якщо зараз не буде жорстоких дій по відношенню до замовників, то під час виборів активісти, які зараз намагаються боротись з місцевою владою з питань корупції, а потім будуть спостерігачами на дільницях, стануть головною мішенню. Ми розуміємо, що відбуватиметься на дільницях, коли будуть підраховувати голоси.
Небезпечні регіони
Найжорстокіший та найрадикальніший регіон – Одещина. За словами активістів місцевий голова Генадій Труханов контролює всю еліту регіону.
Взимку його заарештували у зв’язку з підозрою у незаконному заволодінні майном. Однак, після недовготривалих судів його випустили під заставу та навіть не відсторонили від виконання обов’язків.
В Одесі це (напади на активістів, – Ред.) більш гіпертрофовано, бо міському голові і його фінансовій групі дано “карт-бланш”. Після того, як в лютому його відпустили, на наступний же день на сесії міської ради він віддає гектари землі в руки своєму партнеру. Це дозволяє говорити, що саме одеська регіональна група найпотужніша, найвпливовіша і найбезкарніша , – коментує лідер місцевої організації Автомайдан Віталій Устименко.
На другому місці – Харків. Там також часто стаються загадкові напади на громадських діячів, які обурюються діями чиновників. Міського голову Генадія Кернеса також нещодавно судили за підозрою у причетності до викрадення активістів Майдану. Однак, за відсутністю доказів його відпустили.
Окрім Одеси та Харкова, Мустафа Найєм назвав також Миколаїв, Дніпро, Херсон та Київ.
Головне – сигнал
Наразі жодного виступу ані Президента, ані міністрів щодо готовності захищати права активістів не поступало. Президент, як гарант безпеки країни і її громадян, має висловити свою чітку позицію.
Тільки в Києві, маючи політичну волю, можна розірвати договір, який був укладений з регіональними елітами, і змусити їх діяти в рамках закону, – прокоментував Устименко.
Мустафа Найєм зазначив, що позиція політиків – один з ключових факторів, який змусить припинити напади на активістів:
– Головне – це сигнал. Ми не вимагаємо, щоб політики втручались у розслідування. Ми вимагаємо, щоб політики давали свою чітку позицію, що таке неприйнятно. Активісти – це найбільш активна частина населення – вони на барикадах і на передовій. Чіпати їх – це чіпати інституцію, а не чіпати конкретну людину.
Не можна забувати, що й досі постає проблема у покаранні винних за напади. Поліція або не може, або не хоче їх шукати. А тих, кого знаходять та заарештовують, потім випускають під заставу.
Якби замовників і виконавців покарали за те, що відбувалось рік тому, коли били активістів в Харкові, в Дніпрі, в Одесі, я думаю, такі тенденції припинились би, – зазначив Найєм.
Головне після замаху – активізуватись.
Факти ICTV розпитали громадського активіста Віталія Устименка про ключові поради для громадських діячів, журналістів та активістів, чия діяльність переплітається з впливовими особами.
- Тренінги. Все, що може знадобитись в питанні індивідуального захисту – це завжди корисно.
- Бути ефективнішими після нападів. Якщо людина перестає займатись своєю діяльністю, переїжджає в інше місто чи в іншу країну – вони розуміють, що такі дії працюють. І вони будуть продовжувати це робити.
- Консолідувати зусилля з іншими активістами та громадськими організаціями. І не тільки у своєму місті, але і між містами.
Українські активісти сьогодні опинились у небезпечному становищі. Влада, фактично, не реагує на реальні замахи, а відповідальним за це особам все “сходить з рук”.
Активісти продовжують відстоювати інтереси суспільства, всупереч загрозам. Однак, не за горами вибори. Якщо владні структури не почнуть чинити опір та боротись зі свавіллям чиновників, вони стануть тільки агресивніші, жорстокіші та радикальніші у своїх діях.
Фото: офіційні сторінки Facebook, gettyimages, dreamstime
Лілія Ященко
