Бачив, як крізь рану билося серце дитини: парамедик з Маріуполя самовіддано рятує життя пацієнтів
Парамедик екстреної медичної допомоги Маріуполя Сергій Чорнобривець сам прийшов до лікарні в перший же день війни і відпрацював 22 доби поспіль, ставлячи життя пацієнтів важливіше за власне.
Про те, що довелося пережити Сергію в Маріуполі, який нещадно обстрілювали російські війська, він розповів журналістам одного з українських ЗМІ.
…Працювали в броніках і касках. Потрапляли під обстріли, на наших очах руйнувалися будинки. Отримували контузію, але все одно їхали рятувати життя.
Був у мене випадок, коли мене сильно переклинило. Приїжджає цивільна машина, виходить мужичок років 45, каже, що у нього в машині поранені. Відкриває машину, а там два пацана років по 16. Один знаходиться в свідомості, очі відкриті, дивиться на мене. Другий без свідомості, очі відкриті, а від ніг – клапті. Не просто ампутовані, а шматками висять.
Я розумів, що з такими травмами вже не живуть, тому що тут навіть джгута не накласти. Але я все одно почав його реанімувати. Я його реанімував і кричав, що потрібна допомога, щоб мені несли повітроводи.
Але до мене підійшов лікар і сказав, що з такими травмами не живуть, щоб я заспокоївся. Я кажу, що ні, я буду далі. Потім мене якось відтягли. Коли я вже прийшов до тями, подумав, що, якщо зациклюватися на тих, кого шкода, можна потім не врятувати тих, кого ще можна врятувати.
Була у нас ще дівчинка семи років. Привезли батьки. У неї осколкове поранення пройшло через грудину. Вона лежала на животі в машині, і ми бачили, як через цю дірку б’ється її серце. І вона при цьому була жива.
15 днів вона провела в реанімації. Потім вона нам намалювала малюнок, передала через тата. Коли привезли його, ми мало не розплакалися…
Сам Сергій родом з Дніпра. Після закінчення Бердянського медичного коледжу поїхав до Маріуполя, де вступив до Донецького медичного університету. Там навчається досі. Правда, тепер ніхто не розуміє, коли хлопець зможе повноцінно повернутися до навчання.
Джерело: Заборона