Вони стоять! Падають від голоду та втоми, але стоять – дружина бійця Азова

24 лютого 2022 року молода сім’я у Маріуполі планувала забирати правовстановлюючі документи на власну квартиру. Наразі квартири немає – будинок зруйнований.

– Ми прокинулися 24 лютого від дзвінка до чоловіка. Не було ще й четвертої години ранку, – розповіла Оля, дружина бійця полку Азов. – Чоловіка викликали на службу. І все. А в цей день ми збиралися їхати за документами на квартиру, яка нарешті з’явилася у нас.

Будинок із їхнім новим житлом практично зруйнований. Залишилися лише стіни.

Оля з подругою, з якою вони провели 30 діб у маріупольському підвалі, рятуючись від обстрілів та бомбардувань, спочатку не збиралися їхати.

– Адже ніхто не думав, що вийде так, як вийшло, – продовжила Ольга. – У Маріуполі мої батьки, батьки чоловіка. І я не поїхала б, але росіяни підпалили будинок, у підвалі якого ми ховалися, і нас просто викурили з укриття. Не стало води, їжі, нічого.

Ольга – з багатодітної сім’ї. Її батьки з родиною поїхали до передмістя Маріуполя на дачу, де їм вдалося вижити на припасах. Утім, виїжджати звідти вони й досі не збираються.

– Швидше за все, немає такої нагоди, – припустила Ольга. – Я з ними недавно зв’язалася, вони лишаються там.

Із батьками чоловіка немає зв’язку з 1-2 березня.

– У них маленька дитина – 9 місяців, – сказала дівчина. – І не знаю, що з ними, де вони. Їхній будинок, як і прилеглі, вигорів повністю.

Зв’язку із чоловіком практично немає. Іноді хтось із товаришів по службі вибирається з укриття, щоб зловити зв’язок і відправити звістку рідним усіх, хто живий.

У мене є свій талісман – кіт, якого вибрав чоловік. Його я не могла залишити, забрала з собою.

– Останній раз два тижні тому я отримала повідомлення, що він живий і здоровий, – розповіла дружина азовця. – Мені зараз цього достатньо.

Наші хлопці у Маріуполі стоять понад 50 днів. Вони дістають поранення, гинуть, непритомніють від втоми і голоду, однак вони стоять.

– Влада каже, що не можна деблокувати місто, але ж там наші хлопці, які стоять і стоятимуть далі. Вони роблять неможливе, утримуючи оборону, – каже Ольга. – І влада має зробити теж щось нереальне, щоб допомогти їм вистояти, повернути їх живими. А тих, хто загинув, треба поховати по-людськи.

Зелений коридор – це не вихід, упевнена дружина бійця. У нас в історії вже був такий трагічний досвід. Вони не вийдуть із того коридору, який їм можуть надати. Це буде зроблено лише для того, щоб виманити їх із укриття.

– Нам залишається тільки сподіватися та вірити, що вони залишаться живими, – сказала Ольга. – Ми тут тримаємося, поки вони тримаються. А вони в Маріуполі тримаються, поки ми тримаємося.

Нічого іншого не лишається, вважають рідні бійців-азовців.