Ось уже більше місяця країна знаходиться у «підвішеному» стані, чекаючи переформатування Кабміну і призначення нового генпрокурора. 16 лютого Петро Порошенко запропонував Віктору Шокіну піти у відставку з посади глави ГПУ. «Генпрокуратура, на жаль, не змогла заручитися довірою суспільства. І саме тому на порядку денному стоїть питання про відставку Генпрокурора », – заявив тоді Президент.
Позиції нинішнього генпрокурора досі сильні і якщо навіть питання про його відставку буде винесено на голосування до Верховної Ради, не факт, що народні депутати знайдуть голоси.
Але місце порожнім не буває. За минулі півтора місяця політики, експерти та ЗМІ встигли висунути кілька різних кандидатур на цю посаду. Ми вирішили проаналізувати характеристики кожного з основних учасників прокурорської гонки. І з’ясувати, хто ж з них більше за інших гідний зайняти почесне місце головного українського «охоронця закону».
В першу чергу необхідно визначитися з критеріями, яким повинен відповідати новий генпрокурор. На наш погляд, ось головні п’ять:
1. Незалежність
2. Професіоналізм
3. Наявність результатів
4. Репутація
5. Авторитет
Тепер варто розглянути ближче головних претендентів на посаду глави ГПУ. І перевірити їх відповідність кожному із зазначених критеріїв.
Давид Сакварелідзе
1. Незалежність (-). По першому ж пункту в пана Сакварелідзе виникають питання. Не секрет, що він є давнім соратником і партнером Михайла Саакашвілі. Сакварелідзе навіть завів собі в ГПУ грузинську «групу підтримки», яка суцільно складається з «друзів» Саакашвілі, але не має ніякого відношення до прокуратури. Серед них і розшукуваний Інтерполом екс-міністр юстиції Грузії, і його колишній заступник. Що всі ці люди роблять в стінах ГПУ – інше питання. Але очевидно, що про незалежність Сакварелідзе говорити не доводиться.
2. Професіоналізм (+). Сакварелідзе – не новачок в прокурорських справах. Він встиг попрацювати і прокурором двох грузинських регіонів, і навіть першим заступником головного прокурора Грузії. Зрозуміло, що в українського законодавства, так і в цілому – у системи – своя специфіка. Але наявність профільного досвіду вже саме по собі – плюс.
3. Наявність результатів (-). А ось тут компаньйонові Саакашвілі, на жаль, нічим особливо похвалитися. Як відомо, посаду заступника голови ГПУ Сакварелідзе займає більше року – з минулого лютого. А з вересня минулого року він став ще і прокурором Одеської області. Однак на обох посадах все, чим Сакварелідзе вдалося відзначитися – лише піар-акції та численні обіцянки реформ.
Серед них були: люстрація і оновлення складу прокуратури, збільшення зарплат для співробітників в кілька разів з метою викорінити корупцію, введення електронного документообігу та, нарешті, «відкритість» відомства для громадськості. Жодну з обіцянок так і не було виконано.
За останніми даними Мін’юсту, сьогодні в ГПУ під люстрацію потрапляє 401 прокурор. Але, мабуть, Сакварелідзе занадто зайнятий роздачею інтерв’ю про реформи, і йому ніколи займатися своїми прямими обов’язками.
4. Репутація (+/-). Відсутність результатів роботи і участь в декількох гучних скандалах за останній рік неабияк «підмочили» репутацію грузинського «реформатора». З останніх історій, яка може мати серйозні наслідки – пропажа $ 2 млн і $ 200 тис., виділених США команді Сакварелідзе на реформу прокуратури. Близько 50 нардепів звернулися в ГПУ і сенат США з проханням розібратися в ситуації. За даним фактом ГПУ вже ініціювала відкриття справи. Правда, пізніше посол США заявив, що гроші ніби як і не пропадали. Але тут як в анекдоті – ложки знайшлися, а осад залишився.
Неоднозначно на цьому тлі виглядає і спосіб життя Сакварелідзе, який запросто може дозволити собі прийти в Раду в годиннику за 120 тис. грн. І це при зарплаті, як він сам стверджує, в 6 тис. грн в місяць! Чудеса прокурорської математики.
5. Авторитет (+/-). В цілому ж «реформаторська» діяльність Сакварелідзе в ГПУ, схоже, ні в кого вже не викликає ілюзій.
«Грузинський реформатор не виправдав надій щодо реформ в ГПУ. Піарна доцільність і логіка випередили професійну, що характерно для всіх іноземців на керівних постах в Україні. Історія стала розвиватися за зовсім іншим сценарієм. І продемонструвала відсутність реальних дій з боку заступника генерального прокурора. Більш того – це побачив і президент», – вважає політолог Володимир Цибулько.
А значить – цю прокурорську гонку Сакварелідзе, скоріше за все, вже програв.
Сергій Горбатюк
1. Незалежність (+). Цей кандидат на пост генпрокурора вміє знаходити баланс між різними відцентровими силами. Горбатюка прямо не асоціюють з жодною групою впливу. З іншого боку – він ніколи не вступав в прямі конфлікти з начальством і владою в цілому. А значить, можна говорити ще й про його гнучкості.
2. Професіоналізм (+). 20-річний досвід роботи в органах прокуратури зробив свою справу. Колишній слідчий-«важняк» Горбатюк прекрасно знає систему зсередини. І так само добре знає, як її обійти для досягнення особистих цілей.
3. Наявність результатів (-). А ось з результатами у Горбатюка не склалося. Як відомо, з 2014 року він займається розслідуванням злочинів проти українців на Майдані. Крім того, в його зоні відповідальності – залучення до відповідальності топ-чиновників часів Януковича і повернення країні їх награбованих активів.
Як відомо, за ці два роки Горбатюку не вдалося притягнути до відповідальності жодного (!) винного за розстріл людей на Майдані. Більшість з встановлених ГПУ причетних до розстрілу беркутівців давно знаходяться в бігах.
Тепер давайте порахуємо, скільки чиновників з оточення Януковича за цей час вдалося притягнути до відповідальності? Правильно, теж жодного. Азаров, Арбузов, Клюєв – не тільки не сидять у в’язниці за злочини перед українським народом, але й недавно отримали назад свої мільярдні активи. Все завдяки Горбатюку і його команді, які за два роки не зуміли (чи з іншої причини?) зібрати доказову базу і залучити негідників і шахраїв до відповідальності.
Лукаш, Портнов, Богатирьова, Іванющенко, Єфремов, Колобов – всі ці люди благополучно уникли покарання і живуть розкошуючи, один за іншим повертаючи собі накрадені активи і зникаючи з списку санкцій ЄС. А профільний заступник генпрокурора тільки руками розводить і знаходить все нові і нові відмовки.
4. Репутація (-). З репутацією у Горбатюка теж не все гладко. Він відомий як прокурор, який за будь-якої влади не соромився братися за найбрудніші і політично мотивовані справи.
Взяти хоча б справу Тимошенко. Саме Горбатюк проводив з нею тривалі допити, іноді тривалістю до 10 годин, намагаючись вислужитися перед своїм тодішнім шефом Ренатом Кузьміним. У підсумку справу проти Тимошенко закрили і визнали політично мотивованою. А про те, що Горбатюк весь цей час фактично працював на Януковича і Сім’ю – всі якось забули.
5. Авторитет (+). Незважаючи на всі описані факти, Горбатюка з недавніх пір почали відкрито підтримувати деякі публічні персонажі і ЗМІ, яких пов’язують з американськими грантами.
Нинішній депутат від БПП, а в минулому – журналіст Сергій Лещенко недавно позитивно висловився щодо Горбатюка в своєму Facebook.
“Сергій Горбатюк, якого висунули адвокати сімей Небесної сотні, а підтримали” Єврооптимісти “на посаду генпрокурора – ілюстрація того, що навіть в умовах тотальної корупції можна залишатися чесною людиною”, – написав він.
Правда, як бути з відсутністю результатів за два роки роботи Горбатюка, Лещенко у своїй палкій промові не пояснив.
Юрій Столярчук
1. Незалежність (+/-). Цей заступник Віктора Шокіна зовсім недавно вступив у прокурорську гонку, і відразу ж став одним з її лідерів. І це не дивно – в послужному списку Столярчука багато позитивних фактів і характеристик. Одна з них – відносна незалежність від керівництва. Як стверджують колеги, цей прокурор не конфліктує з начальством, але завжди має свою думку.
2. Професіоналізм (+). Майже 20 років роботи в органах прокуратури – солідний термін. Без сумнівів, Столярчук добре знайомий з системою, і, як свідчать факти з його біографії, не соромиться йти проти неї.
«Практично всі мої знайомі прокурори відгукуються про нього як про висококласного професіонала. Один з прокурорів, який працював з ним дуже близько, від нього в захваті. Каже, що він «досить наполегливий, думаючий, але без шизи», – написала на своїй сторінці в Facebook журналістка і екс-прес-секретар прокуратури Києва Олена Яхно.
3. Наявність результатів (+). Судячи з рідкісних появ в ЗМІ, Столярчук – людина непублічна і скромна. Про свої досягнення на кожному розі не кричить. Але вони у нього є.
Найгучніша справа, позитивний результат якого визначила робота Столярчука – справа про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Саме він був слідчим і керував групою при першому затриманні генерала Пукача в жовтні 2003 року. До слова, затримання відбулося саме в кабінеті Столярчука. Незважаючи на тиск з боку влади, йому фактично вдалося розкрити цю гучну справу.
Проведена для цього зміна генпрокурорів привела до того, що неугодного і занадто завзятого Столярчука достроково відправили на пенсію. Знову повернувся до роботи в ГПУ він вже в 2014-му.
З останніх досягнень Столярчука – арешт голови Апеляційного суду Києва Антона Чернушенка. Користуючись службовим становищем, Чернушенко здійснював махінації з електронними базами документів суду і фальсифікував його рішення. 30 червня 2015 року, за поданням Столярчука, Верховна Рада дала згоду на арешт Чернушенко.
4. Репутація (+). Як не дивно, за майже 20 років роботи «скелетів у шафі» Столярчука ні експерти, ні ЗМІ не виявили.
5. Авторитет (+/-). З цим у заступника глави ГПУ теж все в порядку, судячи з висловлювань деяких лідерів думок. Так, про Столярчука завжди добре відгукувалася адвокат Мирослави Гонгадзе Валентина Теличенко.
«Моїм вимогам до генерального прокурора відповідає Юрій Столярчук. Його роботу знаю з 2003 року – розслідував справу про вбивство Георгія Гонгадзе. Як говорив не один ключовий свідок, “це був перший слідчий, якого цікавила правда, а не підгонка показів під заздалегідь задану версію», – написала вона у своєму блозі на Українській правді.
За словами Теличенко, Столярчук і той же Горбатюк – «в різних вагових категоріях».
«Не буду вдаватися в статистику зробленого навіть за останній рік одним і другим, лише скажу, що вона однозначно говорить на користь Столярчука», – підкреслила адвокат вдови Георгія Гонгадзе.
У будь-якому випадку, фініш прокурорської епопеї ми побачимо вже зовсім скоро. Залишається сподіватися, що ті, на кому лежить прийняття остаточного рішення, зроблять правильний вибір. І в прокурорському марафоні переможе достойніший.
