Кораблі НАТО в Азовському морі. 4 причини, чому це неможливо

Заява про те, що ми хочемо запросити до Азовського моря кораблі НАТО є швидше політичною, оскільки практично виконати цей задум майже неможливо.

По-перше, оскільки Азовське море вважається внутрішнім морем, Росія не надасть дозвіл на проходження кораблів НАТО до його акваторій.

По-друге, навіть якщо українці нададуть такий дозвіл, росіяни фізично не пропустять туди кораблі НАТО. Для цього достатньо розмістити під Керченським мостом 3-4 кораблі, які штучно заблокують прохід.

Третя причина – Азовське море мілке. Якщо туди і зайдуть кораблі, вони повинні бути маленької тоннажності – маленькі катери тощо. А це, погодьтесь, неефективно.

Четверта причина чи не найголовніша. В України немає інфраструктури, яка могла б зустріти, розмістити і  обслуговувати військові кораблі.

Випереджаючи запитання: для чого робити нездійснені політичні заяви – відповідаю. Ця політична заява переслідує дві цілі.

По-перше, привернути інформаційний простір до “піратства”, яким займаються російські військові кораблі останні кілька місяців. Тут мова йде не тільки про останній інцидент. Але і про факти перешкоджання проходження українських суден, які ми спостерігаємо останні кілька місяців.

По-друге, компромісним рішенням може стати збільшення присутності кораблів НАТО в акваторії Чорного моря, зокрема в Одесі. Це однозначно змінить обороноздатність країни, оскільки наразі ми не маємо ні фінансових ресурсів, ні часу будувати нові кораблі.

По відповіді Путіна все зрозуміло. Говорячи в унісон з окремими українськими політиками, про те, що була провокація з боку України, він по суті продовжує радянську пропагандиську традицію, яка всі свої військові агресії пояснювала провокаціями з боку країн на які вони нападали. Так зокрема було у 40-му році, коли нібито фіни напали на Радянський Союз.

Весь світ бачив і зафіксував факт нападу російських військових на українські човни, які до того ж знаходились у нейтральних водах. Як кажуть насильники, жертва мене спровокувала і тому вона сама вина, що її зґвалтували.

Найгіршим в цій ситуації є той факт, що окремі українські політики, експерти та ЗМІ йдуть біля російського інформаційного простору, створюючи тим самим негативну картинку, яка грає проти України.

Цю картинку в момент підхоплюють російські союзники в Європі, що в результаті призводить до послаблення позицій України саме на міжнародному полі. Втрачаючи ініціативу на інформаційному полі, ми робимо крок назустріч поразці у російсько-українській гібридній війні.

Якщо Україна програє цю війну і у Києві запанує російський гібридний режим, тоді не матиме жодного значення, хто буде президентом, прем’єром чи депутатом, оскільки ці інституції просто зникнуть. Так само як де-факто зникне країна. Але, на жаль, більшість політиків, експертів та журналістів не розуміють цієї простої істини.

Автор: Віктор Таран, голова центру Ейдос, політолог.