Напад на ілюстраторку в вагоні: і провідниця, і начальник потяга виконали роль бутафорії

Відому ілюстраторку дитячих книжок і дизайнерку намагалися зґвалтувати в СВ вагоні потяга. Але чомусь тонни ненависті та кілометри звинувачень посипалися не на нападника, а на дівчину, що “посміла” написати про те, що сталося.

Працівники Укрзалізниці й цього разу повелися не найкращим чином. Провідниця на прохання допомогти відповіла звинуваченням “чо ви сразу не сказали?!”. Коли зразу ж – незрозуміло.

Нападника ніхто не потурбував, він продовжив спокійно їхати до пункту призначення. Тоді як дівчину переселили в купе, яке повністю викупив інший пасажир, який, наче й виявив людяність, але прочитав лекцію про “п’яні чоловіки потребують інтиму”.

Тобто чоловік, якому могло б світити роки три за замах на зґвалтування, спокійно вийшов з потяга і пішов собі у справах. Ніхто не знає його імені та прізвища, хоча за квитком Укрзалізниця й поліція легко могли б його ідентифікувати. Ми ж держава у смартфоні.

Укрзалізниця вважає, що провідниця “абсолютно правильно розсадила сторони”. Розсадила. Наче мова не про замах на зґвалтування, а про двох бешкетників, які занадто гучно спілкувалися й заважали вчительці проводити урок.

А тим часом у статті 66 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом йдеться про те, що охорона громадського порядку та безпеки пасажирів на залізничному транспорті здійснюється поліцейськими.

Усі працівники залізничного транспорту повинні сприяти працівникам правоохоронних органів у виконанні ними службових обов’язків, негайно сповіщати про виявлені факти правопорушень.

Ні, це не той випадок, коли всі можуть “спокійно розійтися після прибуття поїзда”. Ні, замах на зґвалтування – не дорівнює поцупити постіль чи не заплатити за мінералку.

Що провідниця, що начальник потяга виконали роль бутафорії замість того, щоб подбати про безпеку пасажирки. Ні, закривати туалет на станції і розносити чай – це не єдина задача провідників.

На жаль, це не перший випадок, коли жінки зазнають насилля в потягах, а Укрзалізниця ніяк не реагує. У серпні цього року нетверезий пасажир спочатку чіплявся до дівчат у купе поїзда Львів – Маріуполь, а потім став погрожувати й залякувати їх.

Провідниця пояснювала, що “чоловік такий же пасажир із квитком і має право на проїзд”. Поліцію на наступну станцію викликав хлопець однієї з пасажирок, не провідниця і не начальник поїзда.

У серпні минулого року пасажирку потяга Маріуполь – Київ побив і ледь не зґвалтував незнайомий чоловік. Усе це відбувалося на очах її семирічного сина. Після всього на вокзалі нападника чекала поліція, яку викликали не працівники Укрзалізниці, а чоловік пасажирки, на яку напали.

Начальник поїзда і провідник вагона вмовляли її не звертатися в поліцію, щоб у них не було проблем, і пропонували за це гроші.

Начальник поїзда має право зняти пасажира, якщо знайдуться двоє свідків, що підпишуть акт для висадки. Начальника поїзда можна викликати, якщо подзвонити на гарячу лінію Укрзалізниці: 0-800-503-111.

Якщо начальник поїзда не виконує свої обов’язки, не закривайте заявку, коли кол-центр вам передзвонить. Наряд поліції за вашим викликом чи викликом співробітників Укрзалізниці зобов’язаний приїхати на найближчу станцію.

Питання безпеки жінок в потягах назріло давно. Можна дискутувати про інструменти його вирішення: тривожні кнопки, камери відеоспостереження, жіночі вагони, спецзасоби захисту чи навчання для провідників. Але найголовніше, що ми маємо усвідомити – це системна проблема, і далі так тривати не може.