План Путіна провалився: чому РФ запросила переговори і погрожує ядерною зброєю

Зараз багато хто боїться, що Путін застосує ядерну зброю.

Це нелогічно з кількох причин.

1. А що це йому дасть?

Якщо знищити всю українську армію ядерними ударами, європейська частина самої РФ та Білорусь на багато років стане непристосованою для життя. Це ціна, яку Путін ладен заплатити?

Якщо завдати одного удару, очікуючи, що ми зламаємося і здамося, то не зламаємося і не здамося.

Тоді або відмовлятися від продовження, отримавши повний пакет неприємностей на особисту голову, або дивись варіант один.

2. Давайте подивимося процедурно на це рішення.

Щоб здійснити застосування ядерної зброї (навіть тактичної) необхідно, щоб злагоджено та взаємообумовлено діяли щонайменше сім осіб – від самого Путіна через командира в/ч – до безпосередніх операторів озброєння.

Здається мені, що навіть у разі такої команди, у цьому ланцюжку десь відбудеться збій.

Бо виконавці дуже чітко розуміють, що буде за виконанням такого наказу, а саме – буде відповідь тих, хто сам володіє ядерною зброєю на дії маніяка.

Хоча у цивілізованого світу достатньо засобів ефективно відреагувати і без застосування у відповідь ядерної зброї.

Так, щоби загрози більше не повторювалися.

До речі, за останні 30 років це далеко не перше приведення ядерних сил сторін у стан підвищеної бойової готовності. Я навіть порахувати важко – практично це трапляється до кожних більш-менш серйозних переговорів.

Але головне. Метою російської операції проголошено “покарання нацистів” та відокремлення їх від українського народу.

Ядерна бомба цього робити не вміє.

Путіну потрібна Україна. Після застосування ядерної зброї – технічно неможливо правити народом, який це на собі зазнав.

Особливо – таким народом. Як наш.

Нами взагалі не можна правити. З нами можна лише домовитись – і виконати договір.

Резюме – вся ця історія про ядерну зброю – спроба психологічно натиснути.

А ви не натискаєтеся.

Містер Путін – далеко не безумець. Але він хоче, щоб ми подумали, що він божевільний.

Ні. Не боїмося.

Просто він сподівався на швидкий та блискучий успіх.

І він його одержав. Щоправда, не для себе, а – України, її народу та армії. Буває.

Не треба переживати і щодо переговорів

Президент чітко сказав, що не дуже вірить у успіх таких переговорів, але вирішив дати їм шанс з огляду на те, що будь-яка війна рано чи пізно все одно закінчується мирними переговорами.

Бойові дії не припинені, паузою противник скористатися не зможе.

Представницький рівень переговорів точно відповідає рівню російської делегації, все наше військово-політичне керівництво, і насамперед – сам президент тут керують обороною.

До речі, той факт, що Кремль перший попросив про переговори, багато про що говорить.

Щось я не пригадаю випадків у світовій історії, коли успішно наступаючий агресор просив про переговори сам. Значить, слово “успішно” вже дуже серйозно поставлене під сумнів – у самій Москві.

Загалом ми воюємо, а відлітна делегація нехай поговорить, чому ні?

Зрад не буде, я знаю це твердо.