Рейтинг Зеленського: чи повторяться помилки колишніх президентів

Після оголошення результатів рейтингу Володимира Зеленського на президентських виборах в Україні суттєво зросли очікування ймовірних позитивних змін. За даними соціологічних опитувань, ще на початку березня 35% українців мріяли про істотні зміни, тоді як у травні показники сягнули 58%.

Чи вдасться президенту підтримувати такий рівень очікувань – покаже час.

Чому українці втрачають довіру до влади

У травні 2014 року 58% виборців вважали, що дострокові вибори здатні покращити ситуацію у країні. Українці прагнули дієвих реформ.

Близько 52% готові були терпіти певні економічні труднощі, тим самим відкривши значну кредитну лінію довіри новому головнокомандувачу, ім’я якого не було секретом ще до початку першого туру.

Саме у цей час, окрім бажання економічного розвитку та стабільності, українці почали сподіватися на нового лідера як на інструмент подолання розколу між Заходом та Сходом. Причини формування таких думок досить прості – анексія Криму, початок окупації перших міст Донбасу та сепаратизм.

Революція 2014 року знайшла історичне втілення у Помаранчевій революції 2005 року – ті самі сподівання на нову владу, яка нібито пройшла пліч-о-пліч усі жахи Майдану. За соціологічними опитуваннями 2005 року, 67% виборців вірили, що Віктору Ющенку було під силу витягнути країну з кризи.

Вибори 2010 року показали, що українці обурені відсутністю змін та мають підвищену увагу до питання протидії корупції. Все це призвело до формування негативного образу влади (близько 80% були незадоволені політикою Ющенка) та висловлення довіри майбутній новій владі на чолі з Януковичем.

Чому оптимістично настроєний український виборець, який згоден чекати змін, втрачає довіру до влади?

Читайте: Зеленський присвоїв трьом ліквідаторам аварії на ЧАЕС звання Героя України

Реформи вимагають швидкої імплементації

Новосформована влада якомога швидше проводить низку змін або взагалі їх не впроваджує. Після виборів високий рівень довіри виборця дає їй карт-бланш назустріч кардинальним довгоочікуваним  змінам. У випадку втрати електоратом довіри, реформувати чинну систему набагато важче.

Загалом, у новообраного президента є близько ста днів, щоб вплинути на погляди виборця. Впродовж цих кількох медових місяців стають очевидними тенденції діяльності влади – або новообраний головнокомандувач втілює передвиборчі обіцянки у життя та, як наслідок, збільшує свою армію послідовників, або провалюється та втрачає необхідну довіру та підтримку.

Перемогу Петру Порошенку у першому турі гарантували 54% голосів. Рівень довіри до гаранта на момент обрання складав 64%.

Населення очікувало здійснення предвиборчих обіцянок – вирішення питання Донбасу, проведення економічних реформ та гарантування соціального захисту населення.

Після закінчення трьохмісячного строку Петро Олексійович недорахувався 13% довіри. З того моменту почалося її стрімке падіння – 22% станом на грудень 2015 року. Ближче до початку нової кампанії у серпні 2018 року рівень довіри складав 13%.

Не став винятком із тенденції результат Віктора Ющенка. Помаранчевий гарант отримав 60% довіри – виборці вірили у правильний напрямок руху країни.

Однак наступні декілька кварталів стали катастрофою – втрата майже половини підтримки виборців пояснювалась зволіканням з обіцяними реформами, низкою корупційних скандалів та відкритими альянсами з представниками попередньої влади. Як результат – рекордний баланс недовіри у мінус 57% та п’ятивідсотковий рейтинг напередодні президентських виборів 2010 року.

Читайте: Рішення було прийняте давно: Зеленський про повернення Росії у ПАРЄ

Та сама історія з президентством Януковича. На початку його підтримували 49% виборців. На кінець року він втратив 13%, а перед початком Революції Гідності рейтинг Януковича складав 20%.

Український виборець має песимістичний настрій. З одного боку, населення завжди дає шанс новому головнокомандувачу на втілення обіцянок та проведення реформ. З іншого боку, впродовж існування незалежної України народні обранці нехтували своїм шансом.

Спроби змінити чинну систему зазнавали невдач, що тягло за собою такі наслідки, як втрата довіри та складання владних повноважень.

Безперечно, це повинен мати на увазі новообраний президент Володимир Зеленський, враховуючи що у 2019 році економічні питання витіснила зовнішня загроза державності – війна на Сході та внутрішня корупція.

Автор: Катерина Одарченко, політтехнолог, партнер компанії SIC Group Ukrainе, Member of International association of political consultants (IAPC).