В якому віці і як розповісти дитині правду про Святого Миколая та Діда Мороза

Дитині важлива віра у диво та сили, які більші батьківських.

Чотири-п’ять років – пік магічного мислення. Дитина вже встигла зрозуміти, що батьки – не боги, вона проживає вік супергероїв, освоюючи через них свою силу. І віра в “більше добро” для малюка важлива, як мінімум, для відчуття безпеки.

Якщо дитина побачить батьків з подарунками – вона сама вигадує версію, як подарунок потрапив до них у руки. І навіть якщо старші брати та сестри знецінюватимуть цю віру (для старших – це можливість проявити владу над почуттями малюка), дитина все одно триматиметься за магію, – розповідає дитячий психолог Світлана Ройз.

Еволюція мислення дитини якраз проявлятиметься у критичності, яка формується. Зараз ми можемо спостерігати цікаву тенденцію – чим більша інтелектуалізація дитинства, чим менше ми дозволяємо дитині гратися, тим сильніше вона триматиметься за магічну реальність.

Близько семи-восьми років дитина вже зміцніла інтелектуально та емоційно, щоб сприймати світ більш критично. Тепер вона уже шукатиме ознаки того, що подарунки готує не Дід Мороз, а фей не існує. І ставитиме запитання. І ось тут нам важливо бути уважними – зробити її співучасниками дива, залучити до створення атмосфери свята.

У будь-якому віці є правило – ми нічого не можемо забрати, не давши чогось натомість. Якщо ми забираємо диво та чарівництво – з чим залишається дитина? Той самий принцип, коли ми хочемо відволікти дитину від мультфільмів або комп’ютера – мало вимкнути мультфільм, важливо дати рівноцінну заміну.

У якийсь момент ми точно бачимо, що дитина знає правду та готова до неї.

Мені прийшло кілька листів про те, що діти побачили у новорічну ніч батьків, які розкладають подарунки. Вони були засмучені та плакали, розчаровано відштовхуючи батьків. Відчуття, що світ дитини знищено. І в якомусь сенсі це так і відбувається.

Дитина може витримати навантаження розчаруванням. Але є діти та відносини, в яких важлива підтримка. Зовсім не обов’язково, що це звучатиме правдою для вас, і не всім дітям це взагалі потрібно.

Важливо, щоб ми знайшли свої щирі слова: Мені дуже-дуже сумно, що ти зараз розчарована. І у мене зараз відчуття, наче підвела або обдурила тебе. Мені завжди хочеться дарувати та давати тобі найкраще. Але я впевнена, що і ти, і я можемо впоратися з розчаруванням. Я вірю, що найдобріші сили надихають нас бути чарівниками один для одного. Так, це дорослі готують подарунки для дітей. І намагаються втілити їхні мрії. І для батьків немає більшої радості, ніж бачити посмішку та радість дитини. Ти ж теж любиш робити подарунки та сюрпризи? Дід Мороз – це дух свята, символ щедрості, турботи та любові, а батьки для дитини – провідники любові. І я знаю, що ти це відчуваєш. Я пам’ятаю, як сама у дитинстві сумувала та плакала, зрозумівши, що подарунки готують батьки. І як була розчарована та злилася на них. І мені здавалося, що дива взагалі не існує. Але зараз, щоразу, коли я готувала подарунки для тебе – я була щаслива. Ми вкладаємо у вас чари любові, може, щоб ви могли їх потім дарувати своїм дітям. Якщо хочеш, давай разом для когось станемо чарівниками. Ми точно зможемо це зробити. І є ті, для кого це буде важливо. Мені сумно, що саме так все сталося. Але я рада, що зараз ми разом можемо робити для когось диво. Давай, коли ти захочеш, ми разом підемо і зробимо (подивимося, пограємо, підемо).

Читайте: Чи варто дитині вірити у Святого Миколая

Вчителька історії з Техасу Леслі Раш написала про те, яким чином в її родині вже багато поколінь розповідають правду про Санта-Клауса. І цей спосіб настільки прекрасний, що ним хочеться поділитися з усіма.

Коли дитині виповнилося шість або сім років, і ви помітили у неї перші сумніви в існуванні Санти – це означає, що вона готова. Я зазвичай веду її у кафе і, зробивши замовлення, вимовляю: Ти, звичайно, дуже сильно виросла за цей рік. І не тільки стала вищою – я бачу, що твоє серце теж стало більшим. Ти так виросла, що сама можеш стати Санта-Клаусом. Можливо, ти помітила, що більшість побачених тобою Санта-Клаусів – це люди, переодягнені в нього. Деякі з твоїх друзів могли тобі сказати, що його взагалі не існує. Так думає багато дітей, тому що вони ще не готові бути Сантою. Але ти готова.

Попросіть дитину вибрати якусь людини – наприклад, сусіда. Місія дитини – таємно дізнатися, чого потребує ця людина, а потім забезпечити її цим, загорнути у подарунковий папір та доставити. І ніколи не розкривати, що це зробила вона. Бути Сантою не означає отримувати схвалення – це безкорисливе бажання віддавати.

Автор: Світлана Ройз, дитячий психолог.