Щодо Сирії.
Загострення навколо Алеппо – це повернення до призабутої моделі взаємовідносин Туреччини і РФ, коли силові ресурси використовуються для створення тиску і зміни конфігурації сил перед переговорами.
Анкара хоче завершити війну в Сирії на своїх умовах:
- Відхід Башара Асада або його політична маргіналізація внаслідок конституційних реформ;
- Інтеграція підконтрольних бойовиків у політичну систему післявоєнної Сирії;
- Ліквідація курдського автономного анклаву на північному сході та півночі (включно з північним Алеппо);
- Легітимізація турецької присутності в прикордонні в тій чи іншій формі (наприклад, через розширення прав регіонів) для цементування їхнього статусу як одного з ключових стейкхолдерів у післявоєнній Сирії.
Таймінг обрано зі зрозумілих причин: сирійська армія розслабилася і слабка, Росія зайнята Україною, Іран зайнятий Ізраїлем, а Хезболла тимчасово зализує рани після ескалації з Ізраїлем і загибелі їхнього керівництва.
Втрата Алеппо поставить Сирію і РФ у гірші переговорні позиції з питань, які цікавлять Туреччину, однак навряд чи це призведе до колапсу російської присутності в Сирії.
Далі буде новий виток дипломатії і спроби примусити один одного до поступок.
Росія давно вже усвідомила, що політично закінчити війну вони не можуть без “договорняків” із турками, арабами і курдами, тому вони форсували ідею нормалізації відносин між Анкарою і Дамаском останні два роки. Сам сирійський напрямок для них став другорядним ще у 2021-му, і тим більше у 2022 році.