До речі, крім України, сьогодні проходять дуже важливі муніципальні вибори в Туреччині. Правляча Партія справедливості і розвитку (AKP) має намір взяти більшість у сільських районах, і, особливо, великих містах.

Ключовими будуть Стамбул, Анкара, Ізмір і Анталія. Саме за ці міста розгорнеться найгарячіша боротьба, оскільки саме тут, судячи з соціології, правляча партія може програти.

Опозиційні політичні сили, зокрема Хороша партія (Iyi Parti) і Народна республіканська партія (CHP) об’єдналися в альянс в спробі завдати поразки Ердогану.

Якщо президент і його партія програють Анкару і Стамбул, це завершить їх більш ніж 20-річне правління в цих містах і стане символічним ударом по правлячим силам.

Ердоган чимало вклав в цю кампанію. Протягом останнього року він постійно, практично щотижня, їздив по всіх регіонах, мало не щодня виступаючи на мітингах перед прихильниками.

Він навіть недавній масовий розстріл мусульман в Новій Зеландії використовував у своїй передвиборчій риториці, принісши в жертву хороші відносини з Новою Зеландією та Австралією.

Для президента Туреччини перемога на місцевих виборах має остаточно зацементувати його владу, яка безмежна. Поразка стане першою тріщиною в його вертикалі, чого він допустити не може.

Цим і пояснюється його, часом, вкрай радикальна риторика на мітингах. Він називає своїх опонентів терористами, змовниками, які намагаються організувати переворот.

Його головна платформа – страх, а флагман аргументів – або вибираєте нас, або країні кінець. Наприклад, на одному з виступів він заявляв, що якщо в Анкарі виберуть опозицію, то жителі міста заплатять за це.

Розумієте, наскільки він одержимий цими виборами?

Так що, крім України, стежимо за найважливішим голосуванням в Туреччині, яке вплине на майбутнє політичної системи Ердогана.

Автор: Ілля Куса, експерт з міжнародної політики Українського Інституту Майбутнього.