Ким насправді була Анна Ярославна. І для чого Путін переписав історію
Історик, публіцист і блогер Андрій Плахонін зауважив, що Володимир Путін, як і Йосип Сталін, часто зустрічається з представниками різних наук і щоразу розлого висловлюється на теми, в тому числі з історії.
– У порівнянні з цими його попередніми повчаннями, його коротка паризька ремарка про “російську княгиню Анну Ярославну” лише данина більш ніж 200-річної традиції франко-російських політичних спічів, коли “російським походженням” Анни Ярославни обґрунтовувалися політичні союзи — від Антанти за Олександра ІІІ і Миколи ІІ до “Європи від Атлантики до Уралу” за часів Брежнєва і де Голля. Російський президент бачить себе спадкоємцем Російської та Радянської імперій, і в цьому сенсі, слідування ним 200-річному протоколу було цілком передбачуване, – каже Плахонін.
На думку історика, більш показовим є той факт, що в цій заочній дискусії український президент не назвав Анну Ярославну “українською княгинею”, обмежившись лише тим фактом, що вона народилася в Києві.
– Це можна розцінювати як обнадійливий знак, що принаймні в оточенні українського президента розуміють, називати будь-якого історичного діяча українцем чи росіянином можливо тільки з того моменту, коли на політичній карті з’явилися Україна і Росія. Для ХІ століття це неприпустимо. Якщо слідом за цим українська політична еліта нарешті зрозуміє, що заслуги реальних і уявних “дідів” не мають ніякого відношення до сьогоднішньої політики, ось тоді ми нарешті зможемо говорити, що Україна остаточно розірвала російську пуповину. Тільки тоді українські політики зможуть розмовляти зі своїми європейськими партнерами однією мовою, – переконаний Плахонін.
Читайте: Порошенко: Путін намагався викрасти киянку Анну Ярославну
У свою чергу кандидат історичних наук Вадим Арістов підкреслив, що в нашому інформаційному суспільстві подібні заяви Путіна є продовженням політики.
– Не знаю, наскільки висловлювання Путіна було ситуативним, чи це планувалося заздалегідь, але вийшло так, як вийшло. Мабуть, російський лідер мав на меті заявити права на ту територію і епоху, яку він вважає давньою Росією. Можливо також йшлося про те, щоб переконати європейського читача/слухача, що Київ, Русь і Україна – це не пов’язані речі, – каже Арістов.
При цьому він зауважив, що не зовсім зрозуміло, на яку реакцію та публіку була розрахована така заява Путіна.
– Я міг би навіть припустити, що це було розраховано не в останню чергу на внутрішнього користувача. Бо внутрішньоросійський глядач та слухач, можу припустити, сприйме це з більшою радістю і легше, ніж західноєвропейський, – вважає Арістов.
Загалом же інцидент лежить винятково у площині історичної політики та історичної пропаганди, і це відмінно від наукового та академічного підходу. А ці речі необхідно розділяти, переконаний історик.
– Я не знаю, що в останні роки написано в російських підручниках, але загалом ми побачили відтворення тієї схеми історії, які з’явилася давно, в часи російської імперії, в яку входив і Київ. І в тих умовах той історичний наратив вважався правильним, зрозумілим. Але часи змінюються, і така річ, як національні історичні наративи, часом вступають у суперечність з наявними кордонами, оскільки є ідеологічними конструктами, – каже історик.
Читайте: Пушкін українець! Помста Клімкіна – Путіну за Ярослава Мудрого
Згадуючи про Анну, Вадим Арістов зауважує, що про неї відомо досить мало, хоча можна з впевненістю сказати, що її шлюб із Генріхом був екзотичною подією для обох сторін.
– Для династії руських князів, так званих Рюриковичів, це був єдиний випадок, коли одну з представниць цього роду занесло в таку далеку країну. Як правило, шлюби укладалися з ближчими сусідами. Для французів це теж було дивно. Але тоді так склалося, що не було вдалої шлюбної партії, тому через певне посередництво Генріх вийшов на дочку Ярослава Мудрого. Анна є найвідомішою з дочок Ярослава Мудрого. Її образ давно присутній у публіцистиці, художній літературі та популярній культурі. Хоча дарма забувають інших двох дочок – Єлизавету та Анастасію, які вийшли заміж за правителів норвезького та угорського. І для того часу це були шлюби значно важливіші, ніж шлюб Анни, – резюмував історик.
Нагадаємо, 29 травня під час прес-конференції у Версалі за підсумками переговорів із президентом Франції Еммануелем Макроном, Путін назвав Ярослава Мудрого “нашим князем”, а його дочку Анну – “руською”. Ця заява викликала бурхливу реакцію з української сторони.