Генеральний прокурор Руслан Рябошапка може піти у відставку слідом за Кабміном. У Верховній Раді вже лежить підписана більшістю постанова про його звільнення, яку мають розглянути на позачерговому засіданні о 18.30 5 березня.
Виступаючи перед Радою, президент зіронізував, мовляв, потрібно дарувати правоохоронцям календар, адже весна вже прийшла. І хоч це був докір всім відомствам, але саме за звільнення Рябошапки депутати збирали голоси.
Сам же генпрокурор наполягає – його відставка пов’язана з незалежністю прокуратури і може бути вигідна зацікавленим фінансово-промисловим групам.
Факти ICTV розібрались, чому генеральний прокурор може скласти повноваження, чи ефективним був його Офіс та яке у нього майбутнє.
Реформа Генпрокуратури
В рамках звіту правоохоронних органів, перед Радою і президентом виступив і Рябошапка. Він наголосив, що своїм здобутком вважає насамперед реформу Генпрокуратури. Вона, до слова, з 2 січня носить назву Офіс генерального прокурора.
Реформа, окрім перейменування, передбачає повне перезавантаження органу – він матиме 12 департаментів, вісім окремих управлінь, дві спеціалізовані прокуратури та 1,5 тис. працівників замість 2,5 тис.
Минулого тижня саме розпочався другий етап атестації регіональних прокуратур.
– Він за короткий період мав провести реформу Генеральної прокуратури та переатестацію прокурорів. В принципі, з деякими прорахунками це було зроблено, – говорить політичний експерт Олександр Мусієнко.
Голову партії Слуга народу Олександра Корнієнка, до слова, звіт генпрокурора не вразив. В кулуарах він зізнався журналістам – не почув речей, які б змусили відкликати свій підпис під постановою.
Де посадки?
Офіс генерального прокурора мав стати ключовим органом з притягування до відповідальності депутатів та топ-чиновників. Особливо після знаття депутатської недоторканності – згідно з законодавством, підозри нардепам оголошує саме генпрокурор.
Та оскільки одна з передвиборчих обіцянок Зеленського – це так звані весняні посадки, запит у суспільства чималий, і воно починає розчаровуватись.
Звітуючи перед Радою, Рябошапка виправдався і за посадки – це, мовляв, відповідальність НАБУ, САП та Антикорупційного суду, а ОГП впливу не має. Натомість щодо корупції середнього рівня – 250 осіб отримали свій вирок.
Та цю причину, яку депутати вказали у постанові на звільнення, експерти називають дещо популістичною.
– Садить, а точніше ухвалює обвинувальний вирок, суд, а не прокурор. Прокуратурі можна дорікнути, що не завжди і не в усіх справах прокурори виглядають підготовленими для підтримання державного обвинувачення, але в тому, щоб когось садити чи ні, крапку все ж має ставити суд, – додає Мусієнко.
Крім того, в українських реаліях, та й не тільки, щодо резонансних справ розслідування можуть тривати довго, додає експерт.
Ярослав Божко, голова Центру політичних студій Доктрина, наголошує – посадки не можуть бути використані як адекватна і легітимна причина.
– Коли державні органи або політичні керівники вимагають від правоохоронців ухвалення рішень – це не правова історія. Це можна розцінювати як тиск, – говорить політолог.
Тож, чому йде Рябошапка?
Одна з причин, яку називають експерти – зацікавленість різних фінансово-промислових груп, яким не вигідно, аби генпрокурором був саме Рябошапка, адже він не входить в орбіту їх впливу.
– У віданні Офісу генпрокурора є питання, які безпосередньо торкаються цих груп впливу, – додає політолог Ігор Рейтерович.
Ще одна з причин, додає експерт, втрата довіри до Рябошапки з боку президента, який очікував від прокурора швидкого ухвалення рішень. Це, зокрема, стосується й так званих весняних посадок.
– Рябошапка ж намагався діяти в контексті законодавства, а не просто підписувати підозри, – говорить експерт.
Це підтверджують і слова голови фракції Слуга народу Давида Арахамії, який стверджує – останньому краплею стало непідписання Рябошапкою підозри п’ятому президенту Петру Порошенку.
– По-третє, не відбулась на достатньому рівні комунікація Рябошапки та інших правоохоронних органів. Вчора очільниця ДБР прямо звинуватила Офіс генпрокурора, який зупиняє багато розслідувань, не дає ходу справам. Це дуже важливий момент – немає нормальної співпраці, – підкреслює політолог.
Хто наступний?
В кулуарах Ради депутати вже другий день називають журналістам одну й ту саму кандидатуру – Сергій Іонушас. Сам він теж не заперечує, що може стати наступним генпрокурором.
Сергій Іонушас – чинний нардеп Слуги народу. До своєї політичної кар’єри він був директором юридичної фірми Гелон, яка представляла інтереси студії Квартал 95 в судових процесах. І саме цей пункт в біографії може стати негативним фактором у можливому призначенні, переконаний Рейтерович.
– Складно буде пояснювати, що всі ті справи, які відкриваються проти політиків, справді корупційні та кримінальні. Буде політичний момент, адже генпрокурором буде людина, яка має бізнесові або навіть дружні відносини з президентом.
Окрім Іонушаса, очолити прокуратуру, за даними ЗМІ, може і Ірина Венедіктова, яка зараз виконує обов’язки голови ДБР. Втім, у Верховній Раді поки що немає жодного подання щодо цих кандидатур.
Хто б не був новим прокурором, робота відомства на деякий час дійсно може активізуватись, переконані експерти.
– Можлива активізація з багатьох справ – активніше вручатимуть підозри, викликатимуть на допити та ін. Але чи позначиться це на ефективності? Є сумніви, – підсумовує Рейтерович.
Попри це, у Слузі народу переконують – станом на 5 березня у фракції ще не було єдності щодо відставки. Тому відкритим залишається питання – чи знайдеться достатня кількість голосів, аби звільнити генпрокурора.
Лілія Ященко
