Різні фронти війни: виставка Венеціанська бієнале безпрецедентно говорить про Україну
Провідна виставка сучасного мистецького світу Венеційська бієнале безпрецедентно говорить про Україну. Виставка Це Україна: Захищаючи свободу представлена просто в серці міста.
Виставка організована Фондом Віктора Пінчука у партнерстві із Офісом Президента України та міністерством культури України.
До учасників події на відкритті звернувся президент України Володимир Зеленський:
– Пані та панове, ще, напевно, не було такого року на землі, щоб якийсь із народів не боровся за свободу. Але було дуже багато таких років, коли більшість людей не помічали чиюсь боротьбу за свободу. Ось що дає надію тиранії. Нашому народу після нападу Росії 24 лютого вдалося зробити так, щоб українську боротьбу за свободу помітили. Але це навіть не половина завдання, бо ще потрібно, щоб тебе реально підтримали — зброя, фінанси, політичні рішення, постійний інформаційний потік. Причому ти маєш боротися за підтримку навіть тоді, коли від того, чи збережеш ти свободу, залежить свобода ще десятка народів в Європі і Азії.
– Не буває тираній, які б не намагалися обмежити мистецтво, бо вони бачать цю силу. Мистецтво може сказати світові те, що по-іншому не поширити. Саме мистецтво передає відчуття. Як зрозуміти людину, чий народ бореться за свободу, коли ти насолоджуєшся свободою? Чому ти, якщо живеш у мирній країні, маєш непокоїтись і допомагати тим, хто лише мріє про мир? Як віддячити тому, хто воював на своїй землі, але й за твою свободу? Кожне з цих запитань – про мистецтво. Я вдячний усім, хто брав участь в організації цього проєкту для Венеційської бієнале. Впевнений, виставка дозволяє відчути, що значить для України захищати свободу, відчути зв’язок усіх вільних людей на землі з Україною, відчути, що кожен і кожна з вас може підтримати захист свободи… Дякую за увагу до наших митців. Слава Україні!
Також своє послання надіслала і перша леді. Своє звернення Олена Зеленська проілюструвала фотографіями знищених російськими загарбниками музеїв та памяток архітектури і тим, як нині Україна захищає пам’ятки архітектури від атак оккупантів.
Лист Олени Зеленської до учасників та гостей Венеціанської бієнале зачитав посол України в Італії Ярослав Мельник.
– На українських експонатах цього року також є попіл війни. Коли почалися перші вибухи, кожен рятував найдорожче. Це наша трагічна реальність – нині кожен українець навіть у такому ідилічному місті, як Венеція, бачить перед собою руїни Маріуполя, Чернігова, Харкова, Київщини, – написала перша леді.
Дружина президента згадала історію про те, як в Іванкові на Київщині охоронець музею зі своєю дружиною врятував картини Марії Примаченко. Під час звернення Першої леді гостям заходу показали фотографії пам’яток культури в українських містах, які захищають від обстрілів за допомогою мішків із піском, а також знімки зруйнованого музею Архіпа Куїнджі у Маріуполі та Музею старожитностей у Чернігові.
Виставку відкрив бізнесмен та філантроп Віктор Пінчук:
– Війна має різні фронти, насамперед – військовий, а також політичний, дипломатичний, економічний, інформаційний і дуже важливий – культурний фронт. Ми вирішили, що тут, у Венеції, маємо показати, як Україна бореться за свободу. Для нас тут дуже важливо показати сучасним мистецтвом, за які цінності ми боремося. Я знаю, що війна буде надихати вас, можливо, на століття вперед, але нам треба ваше натхнення зараз! Аби спонукати інших людей допомагати Україні, надсилати зброю, просто зараз!
Виставка відбувається у діючій школі мистецтв. Важко не помітити величезні банери синьо-жовтого кольору на цій величезній будівлі. Нині вона перетворилася на осередок української творчості. Споруда одна з найдавніших у Венеції і в такій величній будівлі доробки на тему України та війни, розв’язаної Росією, представлені вперше.
Робота, що вмить приковує увагу – про наших хлопців у теробороні. Ці величезні чотирьохметрові полотна художниця Леся Хоменко написала за декілька тижнів. Каже, на характері й люті до ворога. Один із лейтенантів – її чоловік, теж художник, який пішов захищати Україну в лавах територіальної оборони.
На двох поверхах розташувалися роботи зроблені під час війни українськими художниками чи міжнародними митцями, як Дем’єн Герст, Такасі Муракамі, Марина Абрамович. Усі вони на тему війни.
Друга ж частина – це культурна спадщина нашої держави. Тут переважно евакуйовані роботи з України – це картини Марії Приймаченко, Тетяни Яблонської, ікона XVII століття. Усе, що говорить про наш щедре багате культурне минуле. Усе це демонструє – українці здатні критично мислити і творити у найважчі часи.
– Показувати сьогодні мистецтво українське – це про виживання. А також треба продемонструвати як ми боремося проти ворога. Якщо ми з вами перестанемо творити мистецтво, перестанемо думати, ми програємо. Нам необхідно показати, що Україна зараз творить мистецтво навіть під час кривавої війни – це важливий сигнал світу, – сказав артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф.
Серед особливих гостей і 97-річна Анастасію Гулей, колишня ув’язнена концтаборів Аушвіц, Берген-Бельзен. Жінка думала, вже ніколи не переживе жорстокість минулого, але український спротив росіянам її вражає як і міжнародна підтримка також.
Виставка Це Україна: Захищаючи свободу триватиме до 7 серпня. І вражатиме іноземних відвідувачів нашою спроможністю творити мистецтво навіть під час війни.
