Виснажливі тренування і травми: яким був шлях до перемоги українських паралімпійців

Ними пишається вся країна. Паралімпійська збірна України, яка здобула майже сотню медалей у Токіо, відновлюється після змагань.

Емоційне напруження, недосипання, постійні тренування – такою є ціна успіху спортсменів.

За словами паралімпійської чемпіонки в стрибках у довжину Оксани Зубковської, здобута нею в Токіо золота нагорода – найцінніша та найтяжча медаль за все її життя.

Вже перебуваючи в Японії, під час тренування легкоатлетка пошкодила ногу, але, зціпивши зуби та перемагаючи біль, – зробила свій тріумфальний стрибок.

– Стрибати з тієї ноги, яка болить, – це неможливо, я вам можу сказати. Я не знаю, як я це зробила, але я перевершила саму себе, – зазначила Зубковська.

Колись такий успіх здавався фантастикою, адже через вади зору ще під час навчання в школі Оксану часто не допускали до змагань. А вступити на факультет фізкультури їй вдалося лише з другої спроби.

– Я весь час приховувала, що у мене такі проблеми з зором. Звільнення від фізкультури було, але я все одно ходила, тому що дітям це цікаво. Тим паче я була рухливим підлітком, і мені дуже подобалося займатися спортом, – розповіла Зубковська.

Відтоді спорт став справою усього її життя. Золота медаль у Токіо – результат довгих та виснажливих тренувань, до яких спортсменка планує повернутися після відновлення.

А поки ж вона продовжує приймати вітання і дякує за підтримку: рідним, тренеру та українській збірній.

Читайте також

Головні скандали та досягнення: чим запам’яталася Паралімпіада-2020

Тим часом у Дніпрі видихає після завойованого в Токіо золота легкоатлет Владислав Загребельний.

– Я поспав дві години, може, три. Сам старт у мене був о 9:35 ранку, в Україні це пів на четверту ранку, – розповів спортсмен про змагання в Токіо.

Проте жага до перемоги виявилася сильнішою за обставини, і Загребельний завоював золоту нагороду в стрибках у довжину, встановивши європейський паралімпійський рекорд.

– Я насправді не дуже розумів, що сталося. Я просто вигорів після того стрибка, який був у мене якраз найкращий за всю мою кар’єру. Я від себе такого не очікував, – наголосив спортсмен.

Історія Загребельного – нетипова для чемпіона: він розпочав спортивний шлях майже повнолітнім і майже без мотивації. Зізнається, що не ставився до спорту серйозно та спочатку не мав якихось амбіцій.

Іноді Загребельний прогулював тренування через навчання, а тільки-но закінчив університет – почав заробляти на себе.

– Сидіти на шиї у батьків я не хотів. Грошей у мене було – пенсія і що батьки дадуть на проїзд, поїсти, – зазначив Загребельний.

Нинішній паралімпійський чемпіон продавав каву і розважав дітей у ляльковому театрі, працював касиром.

– Після театру пішов касиром працювати. До цього я десь рік відправляв різні резюме, ходив на співбесіди. Але були відмови, – зізнався спортсмен.

Далі у житті Загребельного знову з’явився спорт. І цього разу все було серйозніше: роки тренувань, десятки змагань, бронза Чемпіонату світу 2019-го й нарешті перше паралімпійське золото.

У планах Загребельного – підготовка до наступних змагань, зокрема й до Паралімпіади в Парижі в 2024 році.

За підсумками змагань на Паралімпіаді-2020 українська збірна посіла шосте місце за загальною кількістю медалей, здобувши 98 нагород: 24 золоті, 47 срібних і 37 бронзових.

Українські спортсмени брали участь у 15 видах спорту і вибороли нагороди у десяти із них.

Читайте також

Паралімпійці України – це диво: видання NYT про феномен синьо-жовтих у Токіо