Білгород, а не Бєлгород: чому варто повертати українські назви іноземним топонімам
Про правильні назви та самоповагу. Меншовартості ми повинні позбуватися докорінно.
Нещодавно мені на стіл принесли ноту іноземної держави, якою вона до нас зверталася стосовно якогось питання. Я почав читати текст, допоки не дійшов до слова “Kiev”. Далі вже не читав. Розпорядився: “Повернути без розгляду та більше не приймати”.
Спершу треба вивчити правопис назв українських міст, а потім “поновлювати запевнення в глибокій повазі”.
Те саме стосується українських топонімів Odesa, Lviv, Chernihiv, Kharkiv, Chornobyl та інших, які мають відповідати українській, а не російській транслітерації.
Написання українських топонімів у світі
МЗС системно працює над виправленням неправильного написання наших топонімів усюди по світу. Йдеться про онлайн-ресурси, медіа, транспорт, публічні місця, державні органи, мистецтво та інші сфери. І ми вже досягнули успіхів на цьому шляху. Найбільші світові медіа, серед яких AP, BBC, the Guardian, ARD і багато інших, транспортні компанії, зокрема Air France та інші, сотні аеропортів по світу, уряди – Німеччини та інших країн – міжнародні організації та інші вже поміняли правила написання українських міст на коректні транслітерації з української мови.
Водночас ця робота, звісно, триває. Час від часу виловлюємо то тут, то там помилкові назви. Дякую всім громадянам, активістам та організаціям, які допомагають нам у цьому. Якщо ми з вами не будемо цього робити, ніхто за нас це не робитиме.
Тепер настав час наступного великого кроку. Ми будемо повертати в національному вжитку назви українського походження іноземним топонімам. Адже ми в Україні кажемо Берестя, а не Брест. Білгород, а не Бєлгород. Доброчин, а не Дебрецен. Цей список можна продовжувати.
Використання українських назв – наше суверенне національне право, яке до того ж відповідає чинному законодавству. Частина 3 статті 41 Закону Про забезпечення функціонування української мови як державної прямо передбачає перевагу для українських назв іноземних топонімів.
Тим більше, це визначено нашим законодавством:
– Назви географічних об’єктів та об’єктів топоніміки, розташованих на території інших держав, а також географічних об’єктів та об’єктів топоніміки, на які не поширюються суверенітет і юрисдикція будь-якої держави, у використанні в Україні подаються державною мовою у транскрипції з мови оригіналу з урахуванням особливостей української фонетики та правопису.
Якщо такий географічний об’єкт, об’єкт топоніміки, має назву українського походження, то така назва може застосовуватися замість або поряд з іншомовною. В офіційних документах назві українського походження надається перевага.
МЗС України буде тією інституцією, яка ініціює правильні кроки задля систематизації національного вжитку назв українського походження для іноземних топонімів. Йдеться саме про використання в Україні, ми нікому нічого не навʼязуємо.
Інші держави та міжнародні організації мають свої географічні комісії, які складають відповідні реєстри. Таку роботу час провести і в нашій державі. Невдовзі будемо ініціювати фахове обговорення, широку громадську дискусію та міжвідомчу підготовку необхідних кроків.
Як у разі з виправленням некоректного використання іноземцями назв наших міст, так і за переходу на українські назви іноземних топонімів – це насамперед про повагу. Точніше, нашу самоповагу як держави. Інші будуть поважати нас лише тоді, якщо ми поважатимемо самих себе.
Джерело: Андрій Сибіга