Чому Зеленський оновлює Кабмін і хто може стати прем’єром: аналіз експерта
Головна майже сенсаційна новина, яка з’явилася в неділю, 12 липня, – це рішення президента Зеленського про заміну керівника уряду. Відбулася зустріч з поки що чинним прем’єр-міністром Юлією Свириденко.
Стало очевидним, що вона йде у відставку і, найімовірніше, поїде послом до США.
Кадрові зміни в Кабінеті міністрів
Чому кажу – майже сенсація? Тому що, схоже, кадрові зміни (і не лише урядові) планувалися, але пізніше. І заява про зміну прем’єр-міністра стала несподіваною. Був якись тригер, про який ми ще не знаємо достеменно, що прискорив ці кадрові події.
11 липня президент Зеленський анонсував зміни на дипломатичних напрямах. Наступного дня заявив, що “Україна змінює свою політичну стратегію”, а далі фактично анонсував зміну прем’єр-міністра і оновлення Кабінету міністрів.
Щодо “зміни політичної стратегії”, то я не очікую якихось кардинальних змін у змісті зовнішньої і внутрішньої політики. Скоріше, йдеться про тактичні пріоритети і відповідну реструктуризацію уряду, а також перерозподіл функціоналу ключових урядових гравців.
Взагалі не варто дивуватись. Зеленський продовжує кадрове оновлення, яке почалося після звільнення Єрмака. Це і певне оновлення влади, а головне – оновлення іміджу президента Зеленського і його команди.
З самого початку різні джерела назвали чотири прізвища на посаду нового прем’єр-міністра:
- Сергій Корецький (керівник НАК Нафтогаз України);
- Денис Шмигаль (перший віцепрем’єр, міністр енергетики, колишній керівник уряду);
- Михайло Федоров (міністр оборони);
- Ігор Терехов (мер Харкова).
Зараз більшість джерел свідчать, що головний претендент – Сергій Корецький. Однак зверніть увагу, що Зеленський зустрівся з усіма чотирма претендентами. Це в його стилі. Він зберігає інтригу.
Ще була зустріч з міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком. Але це, скоріше, не про прем’єрство.
Корецького більшість джерел характеризують як дуже гарного менеджера, але політично нейтральну фігуру без очевидних особливих амбіцій на самостійну політичну роль. І у нього дуже непогані шанси пройти затвердження у Верховній Раді. Власне, в цій комбінації і є його перевага.
Шмигаль і дуже досвідчений, і політично нейтральний, і без амбіцій. Але він не дає ефекту оновлення.
Михайло Федоров дає ефект оновлення, але в оточенні Зеленського його підозрюють у прагненні до самостійної ролі на посаді прем’єр-міністра. А це вже великий мінус в очах президента України.
До того ж парламентські джерела кажуть про певну напругу в стосунках між Федоровим і деякими впливовими депутатами у фракції Слуга народу.
Ігор Терехов викликав повагу президента України своїми ефективними діями в Харкові. І, схоже, президент Зеленський хотів би масштабування цих дій по всій Україні.
Однак у Терехова немає досвіду урядової роботи на загальнонаціональному рівні. Більш імовірний сценарій, що Терехов може отримати посаду віцепрем’єра з питань розвитку інфраструктури.
Який вибір зробить президент Зеленський – знатимемо вже в найближчі дні.
Джерело: Володимир Фесенко
