Як би не походив далі очільник Кремля, це призведе до погіршення його становища. Путін настільки підвищив ставки, що він просто не може вийти з цієї ситуації, не втративши обличчя. Саме тому почалися незрозумілі танці навколо визнання самопроголошених республік і військові провокації на Донбасі.
ВВП влаштував дорогу військову виставу на українських кордонах, щоб залякати Київ та Захід. Але погрози, які раніше діяли на ура, цього разу не спрацювали. Військовий тиск не приніс жодних дивідендів. Письмових гарантій щодо нерозширення НАТО він не отримав, повернути свої сили до рубежів 1997 року союзники теж не погодилися, Київ не збирається вносити особливий статус Донбасу до Конституції і проводити вибори в ОРДЛО без виведення російських військ і взяття під контроль кордону.

Йти справжньою повномасштабною війною проти України – це самогубство, відступити – публічно визнати себе слабаком. Для образу маскулінного мачо, який Путін вибудовує роками, це приниження.
А те, що у Москві міркують саме такими хулігансько-вуличними категоріями, цього тижня довів головний дипломат Сергій Лавров. Так в інтерв’ю і сказав: Пацан сказал, пацан сделал. Понятия должны соблюдаться и на международном уровне. Натякаючи на те, що Захід начебто пообіцяв виконати вимоги Росії, але не зробив цього.
Обстрілами, провокаціями та тиском щодо можливого визнання квазіреспублік Путін копає собі ще глибшу яму. Але йому більше нічого робити.
Він і далі підвищуватиме ставки, але локально. Обстріли дитсадка у Станиці Луганській, школи у Врубівці та інші воєнні провокації – це лише початок активізації росіян у західному напрямку.
Так само з цього боку Путін тиснутиме і на дипломатичному фронті. Укладаючи підкилимні угоди з євроскептиками, щоб запобігти новим санкціям, схилятиме Київ та Брюссель до виконання Мінських угод на російських умовах та, очевидно, і далі вестиме гібридну війну всередині України, влаштовуючи провокації та підживлюючи п’яту колону.