Дебати 2019: чому це шоу і що спільного у йогурту і політика

Коли в 2016 році Дональд Трамп та Хілларі Клінтон впродовж трьох зустрічей змагалися в красномовстві і демонстрували мистецтво полеміки, складалося враження, що демократія – це розум і комунікація.

Сьогоднішні дебати показали, що демократія по-українськи – це емоції та конфлікт.

Невербальна діагностика, як частина психологічної науки про візуальну діагностику, вчить, що в процесі комунікації більшу частину інформації ми передаємо за допомогою невербальних сигналів тіла: жести, міміка, характер поглядів.

Однак особливості невербальної комунікації складаються не тільки у сигналах тіла, але і в стосунках особистостей (в даному випадку двох політиків) в просторі. Більш статусний самець чи самець з великими претензіями завжди прагне зайняти частину чужої території. Бета-самці зацікавлені в охороні власних рубежів і в дистанції від джерела загрози.

В даному випадку політика Володимира Зеленського з дистанціювання не спрацювала через заздалегідь підготовлену інтервенцію Порошенка.

З цього моменту все спілкування двох кандидатів носило лише імітаційний характер. Основний сенс обміну репліками складався тільки в одному – нанести опонентові максимальну шкоду.

Не випадково Порошенко часто скорочував дистанцію під час дебатів. Це демонстрація своєї переваги або спроба цю перевагу продемонструвати.

Не випадково Зеленський зробив хід з коліноприклонінням. Це вже точно не було сплановано і все говорило лише про одне – Зеленський відчував, що емоційний тиск опонента може перетворитися в його перевагу.

І вихід з цієї неприємної ситуації був тільки один – привернути до себе увагу, використовуючи позу жалості.

Стояння на колінах, окрім свого вербального сенсу, має чітке емоційне наповнення – це спроба продемонструвати оточуючим своє мегамиролюбство та смиренність. Досить істерична реакція, від якої Володимир Олександрович вже точно не виграє.

Раціональна складова дебатів була зруйнована з самого початку, і впродовж відведеного часу обидва кандидати активно використовували обвинувачувальні інтонації, демонстрували агресію, намагалися перехопити один в одного ініціативу і опускалися до образ. Стадіон, так стадіон, з усіма наслідками, що випливають.

Однак, чи були гравці щирі в своїх гнівних пасажах? Відповіддю можуть стати приховані невербальні сигнали.

Незважаючи на бажання здатися глядачам непереможними агресивними альфа-самцями, насправді обидва кандидати регулярно демонстрували ознаки неспокою та невпевненості.

Найбільше їх було у Володимира Зеленського. Він зблід під час виступу, часто знизував плечима, що є ознакою сумніву та невпевненість, щось швидко та квапливо записував за репліками свого опонента, часто кусав і напружував губи. Ці та деякі інші сигнали говорять про пережите хвилюванні, неспокій, придушений страх.

Однак не набагато щиріше виглядав у своїй агресії і Порошенко.

У відповідь на звинувачення з боку Зеленського він часто торкався носу, що окрім багатьох значень також сигналізує про те, що навколишнє оточення не сприймається як те, що влаштовує його.

Навпаки, він підсвідомо вважає, що ситуація “погано пахне”. Тобто, впевненості у правильності своєї поведінки все ж не вистачає. Від хвилювання кілька разів ледь не допустив смішних помилок. Наприклад, коли мало не назвав прихильників Азарова прихильниками Авакова.

Складається враження, що і Володимир Зеленський, і Петро Порошенко були більше зайняті демонстрацією агресії, ніж реально переживали саме ці емоції.

Не варто вважати, що вони повністю обдурили нас у створені цього шоу. Однак, їхня спроба продемонструвати свою агресивність і непримиренність багато в чому є саме демонстрацією. І деякі невербальні витоки ясно це показують.

У підсумку варто зауважити, що вибір, який ми здійснюємо, навіть, якщо ми вибираємо не політика, а йогурт в найближчому супермаркеті, це вибір в першу чергу емоційний.

Спочатку наша внутрішня тварина здійснює вибір, виходячи з того сподобався або не сподобався йому те емоційне шоу, яке ми подивилися. А вже потім наше людське начало обґрунтовує цей вибір суто з раціональної точки зору.

Сьогодні обидва політики постаралися на славу, щоб задовольнити потреби нашого внутрішнього звіра.

Політик, якого смаку вас більше влаштовує – агресивний і нападник, або той, хто захищається і вибачається – вирішує не наш розум, а наша тваринна сутність. Не всі йогурти однаково корисні. Не всі політики однозначно привабливі.

Автор: Валентин Кім, психолог.