Діючий закон чи чинний: як правильно говорити та чому

Впевнена, ви нерідко чуєте у мовленні знайомих або й самі вживаєте слова на кшталт діючий, відпочиваючий, знеболюючий тощо.

Це активні дієприкметники теперішнього часу, що утворюються за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-.

Подібні лексеми вживаються в українській мові обмежено. Тож у текстах їх краще замінити на іменник, прикладку, прикметник, описову конструкцію тощо.

Тож чи правильно говорити діючий закон?

З огляду на вищесказане, конструкція діючий закон також є не зовсім правильною.

Діючий закон чи чинний закон: як правильно

Діючий — це також активний дієприкметник. Тож його у текстах потрібно замінити на більш правильну лексему.

Якщо ми говоримо про якийсь документ, людину тощо, які діють за певних умов та мають юридичну силу, правильно говорити чинний замість діючий: чинний закон (НЕ діючий), чинний мер (НЕ діючий), чинний правопис (НЕ діючий).

Залежно від контексту слово діючий можна замінити й на інші лексеми:

• діючі особи — дійові особи;
• діючий засіб — дієвий засіб;
• діюча електростанція — електростанція у роботі;
• діючий механізм — механізм у дії;
• діючий вулкан — ожилий вулкан;
• постійно діюча виставка — виставка, що постійно діє.

Водночас в українській мові є низка активних дієприкметників, які перетворилися на прикметники і можуть спокійно вживатись: співучий, живучий, родючий, лежачий, ходячий, незрячий, терплячий тощо.