Мюнхенська безпекова конференція 2020. День 1

Легендарний ordnung кудись зник, натомість до шістьох пропускних віконець була величезна черга людей з кількох рейсів, яку ніхто навіть не намагався якось структурувати. Поруч з чергою стояв порожній автоматизований паспортний контроль для громадян ЄС і в якийсь момент через нього почали масово проходити якісь новоприбулі англомовні люди.

Це виглядало незрозуміло, бо Велика Британія уже ж наче не в Євросоюзі, але ірландський паспорт в руках і їхній діалог все пояснили:

– Це для громадян ЄС, ги ги ги.
– На щастя – ми ними є, ги ги ги.

Не громадяни ЄС вистояли свою півторагодинну чергу в аеропорту і поїхали в саме місто. Якщо не піти в його історичний центр, то можна не помітити, що в місті відбувається міжнародна конференція з десятками іноземних делегацій найвищого рівня.

Кілька центральних кварталів були серйозно перекриті з міркувань безпеки, тому потрапити туди можна  за перепустками, або якщо ви там живете, однак за сто метрів від блокпостів ніякого напруження не відчувалося.

До слова, так само мало у Мюнхені відчувалося і свято всіх закоханих. Кілька поодиноких сердечок у вітринах якогось особливого настрою не створювали.

Темою цьогорічної конференції організатори обрали слово Westlessness, що можна перекласти як беззахідність. Саме цим словом названо щорічний безпековий звіт, підготований міжнародною групою експертів спеціально до події.

І в ньому багато місця приділили ідеї про те, що Захід, як певне сукупне поняття демократичних і ліберальних цінностей, втрачає свій багатовіковий вплив, стикаючись з новими викликами в особі інших глобальних світових гравців.

Але найпомітнішою для України цього дня була не дискусія довкола західності, а раптово вкинутий для обговорення організаторами Конференції план з 12 пунктів, який покликаний припинити війну в Україні.

Основними авторами цих 12-ти пунктів були кілька міжнародних організацій, російські та українські експерти і Рада з міжнародних справ. Але жорстка реакція нашої делегації на провокаційні ідеї цього плану призвела до того, що оприлюднений документ оперативно прибрали з сайту конференції, а пізніше і всі згадки про нього з інформаційних стендів.

Пізніше профільну тему конференції продовжили обговорювати під час Української Вечері, яка була організована фондом Віктора Пінчука і Ялтинською Європейською стратегією.

У ресторані традиційної місцевої кухні ми повернулися до теми конференції. Тяжку для шлунка баварську кухню відтіняла приємна для мозку дискусія про те, чи є у демократії шанс перемогти авторитаризм.

Дискутували кілька чинних міністрів закордонних справ, екс-дипломатів і експертів.

Демократію критикували:

• за надмірну повільність і нерішучість, коли треба діяти швидко:

– Уявіть, якби коронавірус спалахнув в демократичній Індії! Жодна демократична країна не змогла б як Китай так швидко ізолювати мільйонне місто.

• сварили за самозакоханість:

– Нам здається, що ми досягнули всього і далі вже нема куди рухатися. Але це помилкове відчуття.

• дорікали неосвіченістю основної маси виборців:

– За сучасної демократії виборці отримують те, що вони хочуть, а не те, що їм справді потрібно.

Хвалили за перспективу, інноваційність та за носіїв.

– Допоки є люди, яким демократія потрібна, до тих пір вона не програє. А такі люди є.

З цією думкою розійшлися у готельні номери, щоб виспатися перед другим днем Мюнхенської безпекової конференції.

Автор: Вадим Карп’як, ведучий програми Свобода слова на ICTV