На Луганщині є свій тунель кохання

На Луганщині є свій тунель кохання. У цьому лісі таке чисте повітря, аж дзвенить! Більшість дерев – дуби. Тут має бути неймовірно за 20 років).

Цим тунелем до українських позицій треба йти 2,5 кілометри, назад – теж. Власне, по такій багнюці не йти, а брьохатися.

А неподалік позицій є ставок, у якому живуть величезні коропи. У бійців чешуться руки – хочеться порибалити, але це смертельно небезпечно, бо ж ворог за кілька сотень метрів.

А крім кулеметів і мінометів, військовим дошкуляють величезні і злі комарі – вода ж близько. Вони так і хочуть залізти в рукав, кусають найменшу відкриту ділянку тіла.

Але найголовніше, що там стоять відважні і мужні чоловіки. Вони боронять наш спокій зі зброєю в руках, ризикуючи життям щохвилини.

А ще вони пригостили мене морозивом – найсмачнішим, яке я їла цього року. І фотографувалися, і жартували, і так, як завжди, як рідні.