PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android
Автор: Катерина Одарченко

Нові політичні партії: чи є у них майбутнє в Україні

Стверджую, що українське суспільство є аполітичним. Всі скажуть у відповідь, що цього не може бути. Дивіться, яка висока явка на виборах; яка кількість громадських організацій, політичних експертів та активістів; яка кількість нових концепцій розвитку чи реформування країни; яка кількість різних соціальних протестів у різних частинах країни. Україна глибоко заполітизована країна, скажуть у відповідь.

А тепер скажіть, чи є в Україні політична партія, що представляє саме ваші інтереси і позицію якої ви повністю розділяєте та підтримуєте. О, ви задумалися?

Парламентські партії – групування еліт, що далекі від потреб суспільства

Парламентські (прикоритні) партії імені однієї людини чи одного інвестора. Різноманітні політичні проекти, між якими десятиліттями мігрують вічні депутати – міністри – губернатори – то справжній ліс після бурелому.

Суспільство має розібрати ці завали, вичистити політичні авгієві стайні, щоб разом із старими політиками пішли у минуле і старі шаблони, старі принципи функціонування політичних партій та держави.

Короткий цикл життя парламентських партій в Україні

Нові партії не витримують випробування владою та втрачають підтримку. Яскравим прикладом є четверте місце у 1998 році Партії зелених України, яка за чотири роки парламентської діяльності, втратила електоральну підтримку.

Президентські вибори демонструють зниження електоральної підтримки нових парламентських партій: Самопомочі, Радикальної партії Олега Ляшка, Народного фронту, які виявилися неспроможними системно реалізовувати очікування суспільства на перезавантаження політичного та соціального життя.

Революційні спроби змінити політичні еліти

Українське суспільство виявилося неспроможним протистояти власним політичним елітам, їх внутрішній консолідації (ворон ворону око не виклює).

Політичні еліти вже тричі вдало ухилилися від суспільної вимоги проведення політичної люстрації: вперше це відбулося в 1990-х роках, із здобуттям Україною незалежності. Вдруге – в 2004 році після Помаранчевої революції, і втретє, після Революції Гідності. Схоже, суспільству розраховувати на швидку постреволюційну люстрацію вже не варто.

Феномен Зеленського як відмова підтримки діючих еліт

Вибір суспільством переможця президентських перегонів свідчить про стомленість суспільства від чинних політичних еліт та політичних лідерів. Суспільство демонструє запит на нові політичні обличчя, що принесуть нові світоглядні засади політичного функціонування.

Одночасно суспільство є пасивним споживачем ініціатив, заяв та програм давно створених політичних партій чи споживачем брендів їх політичних лідерів, в той час як має бути творцем нового політичного простору, нових політичних партій, які б відповідали їхнім соціальним та економічним мріям.

Суспільство з неофеодального, ціннісно трансформувалося в громадянське суспільство, що спроможне функціонувати за зразком прямих демократій давньогрецьких міст-полісів.

Нині в країні немає механізмів для спроможності реалізації нового суспільного потенціалу. Хороші шанси заявити про себе з’явилися і у нових політичних партій.

Еволюційна люстрація політичних еліт

Суспільство в своєму розпорядженні зараз має лише засоби еволюційної люстрації: висування з громадянського суспільства нових політичних лідерів, формування нових політичних партій та поступове заміщення політичних еліт з неофеодальною свідомістю на представників з постіндустріальною цифровою свідомістю.

Це підтверджують і останні соцопитування, які показують найвищий рівень довіри українців до нових лідерів, які не займали високих виборних та політичних посад.

Нові політичні партії, що мають потенціал електоральної підтримки

Все більш впізнаваними стають партії з незаплямованою репутацією. Це Громадянська позиція (Анатолія Гриценка), Сила і честь (Ігоря Смешка), ДемАльянс (Василя Гацька), що обумовлено, насамперед, участю Анатолія Гриценка та Ігоря Смешка в президентських виборах та отриманням ними значимої електоральної підтримки.

ДемАльянс позиціонується як молодіжна партія, засвітилася своїми входженнями в передвиборчі блоки з більш потужними силами. Партія Сила людей – сформована на нових організаційних та світоглядних принципах колективної співпраці, що створює їй ареол політичного прогресу та потенціал відповідної політичної підтримки.

Реальна кількість нових політичних партій значно більша. Одні створюються групами прихильників певного політика. Партія Рух +380 створено навколо політика Романа Безсмертного, а економічна партія 5.10 створена навколо бізнесмена Геннадія Балашова, відносно нова галузева Аграрна партія, яка виводиться на режим передвиборчого старту.

Децентралізація активізувала значну кількість регіональних партій, орієнтованих на вирішенні регіональних проблем та отримання влади в місцевих органах самоврядування.

В позиціонуванні регіональних партій часто зменшується ідеологічна складова, яку заміщує імідж об’єднання вдалих господарників та управлінців.

Перешкоди розвитку нових партій

Новим політичним силам не вистачає впізнавності та достатніх фінансових ресурсів для ведення своєї діяльності, яка переважно зосереджується на соціальних мережах. Головне, що заявлені цілі та управління їхньою реалізацією є досить слабкими чи узагальненими і неспроможні створити достатній об’єднавчий ефект для людей навколо їхньої реалізації.

Пошук фінансової та медійної підтримки в олігархів формує в суспільстві уявлення про політичну партію як про політичний проект конкретного олігарха. А олігарх-меценат виступає як зозуля, що підкидає свої яйця в чужі гнізда для збільшення шансів досягнення успіху.

З огляду на збільшення трудової еміграції найбільш освічених та активних верств населення, зокрема молоді, перспективи вдалого будівництва нових партій, особливо масових, постійно знижується за винятком формування партії Українських емігрантів.

Суспільство має запит на зміну політичних еліт, реальною є перспектива еволюційного відбору через електоральну підтримку нових політичних сил, що покажуть свою політичну та соціальну ефективність.

Довгострокову підтримку отримають лише ті політичні сили, що запропонують реально важливі для суспільства цілі, окреслять реалістичні шляхи їх досягнення, необхідні ресурси та системи управління процесом досягнення із залученням суспільства в постійному взаємозв’язку-координації з партією та її політичними лідерами.

Лише значимі для суспільства цілі, артикульовані партією, зможуть консолідувати суспільство навколо досягнення цілей та електоральної підтримки партії.

Автор: Катерина Одарченко, політтехнолог, партнер компанії SIC Group Ukrainе, Member of International association of political consultants (IAPC).

Читайте: Вибори до Верховної Ради 2019 – список партій

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка