16 травня на Старокиївській горі у Києві Святослав Вакарчук представив свою політичну партію Голос.
Поки що складно говорити про всю команду Вакарчука, оскільки представлено лише п’ять людей, а це ще далеко не команда.
Окрім того, щонайменше дві людини із представлених, Соломія Бобровська та Юлія Клименко, вже були у владі та є фактично тією чи іншою мірою представниками системи, з якою збираються боротися.
Майбутня партія Голос зараз лише на стадії реєстрації, отже, поки до виборчої кампанії реально не готова. Їй в стислі терміни вкрай необхідно підготувати всю партійну інфраструктуру на місцях. Це, звичайно, якщо команда Святослава Вакарчука думає про особистий похід на вибори, а не об’єднання із якимось іншим партійним проектом.
Почуті на презентації тези є практично такими самими, як і лозунги 80% українських політиків. Нічого нового від презентованої команди почуто не було.
Існують певні проблеми з правильним позиціонуванням та займанням електоральної ніші, адже на праволіберальному полі політичних проектів в Україні вистачає.
Найперші питання, які супроводжуватимуть Вакарчука в його політичній діяльності: чому пішов з Ради більше 10 років тому? Чому не пішов на президентські вибори? На ці запитання потрібно сформувати чесну, адекватну відповідь.
Запит на нові обличчя та зміну старих політичних еліт в українського суспільства дійсно є. Але “двічі в одну річку не ввійдеш”, і повторити успіх Зеленського буде дуже складно.
Потрібні дійсно нові конструктивні ідеї, правильне позиціонування, адже сказати, що ми нові та проти старої системи – зовсім недостатньо. Тому роботи у майбутнього партійного проекту Вакарчука ще багато.
Автор: Олександр Мусієнко, політичний експерт, керівник Центру військово-правових досліджень.