Путін може піти на 30-денне перемирʼя, але згадає про Херсон та Запоріжжя

Ймовірність того, що Путін піде на 30-денне перемирʼя, доволі висока. І точно так само висока ймовірність того, що разом зі згодою він повторить мантру про російську конституцію і необхідність “звільнення” Херсона й Запоріжжя.

Отже, що ми можемо розуміти й спрогнозувати зараз?

1. Зараз в російському суспільстві чітко сформовані приблизно від 30 до 35% ура-патріотів, які хочуть продовження війни, і є 60-70% мовчазної більшості, які хочуть зупинення війни (звільнення Курщини буде для них повною перемогою).

2. Як мінімум половина активних ура-патріотів доволі критично налаштовані проти Путіна і його режиму. Звичайно, зараз вони не мають ані субʼєктності, ані явно вираженого лідера. А їхня єдина ідея – продовження війни заради майбутньої величі (щоб знову не бути приниженими).

Але в перспективі 7-10 років (максимальна часова перспектива транзиту влади) ця група не просто не щезне, вона перетвориться на вагому політичному групу, яка буде носієм великої образи (в російських реаліях – пасіонарності образи) на будь-яке рішення, окрім повного знищення України. Не варто забувати, що путінізм багато в чому виріс на схожому ресентименті.

3. Дуже важливо звернути увагу на те, що оточення Путіна, хоч і абсолютно лояльне до нього, мислить в категоріях транзиту влади. І в питанні подальших мирних переговорів виходить з трьох складових:

• як це вплине на їхній матеріальний стан зараз;
• як це може відобразитися на їхньому подальшому політичному майбутньому;
• як це вплине на тривалість спокійного і щасливого правління Путіна (цей пункт багато в чому збігається з попереднім, але все ж це різні логіки: путінська логіка вічного правління без проголошення наступника і логіка еліт, які готуються до транзиту).

Із сумного для нас: в оточенні Путіна нема нікого, хто готовий вголос говорити про завершення “СВО”. В історичних аналогіях, які я дуже не люблю: немає Мікояна, який виступав проти рішень Хрущова в розпал Карибської кризи.

Читайте також

В ОП назвали три аспекти перемир’я з РФ і пояснили, чому його узгодили на 30 днів

Як би це парадоксально не звучало, головним промоутером мирної угоди зараз може бути лише Путін. Нагадаю, що національна ідея Росії – Путін має правити якомога довше і померти якомога пізніше в кріслі президента. Він готовий іти на цю угоду, якщо це забезпечить йому довге і щасливе правління.

І тому зараз багато чого буде залежати від того, як поводитиметься оточення: лякатиме Путіна розбалансуванням системи (апелюючи до 30% ура-патріотів) чи, навпаки, заспокоюватиме його бажанням 70% мовчазної меншості та лякатиме цілком реальним обвалом нафтового експорту в разі відмови від миру.

Але за будь-яких обставин Росія готується вже не до перемирʼя, а до переговорів по суті миру. І головні виклики для нас такі:

• росіяни будуть розторговувати (обіцяти) Іран та Північну Корею в обмін на поступки щодо України;
• росіяни піднімуть фінансові ставки у своїй угоді з американцями – збільшать фінансову привабливість;
• росіяни спробують дестабілізувати ситуацію в Україні через певні інформаційні вкиди і можливі провокації;
• росіяни можуть спробувати провести якісь теракти під “українським прапором” (ймовірінсть мінімальна, але треба бути готовим до цього).

Окремо треба винести за дужки Китай, який в разі 30-денного перемирʼя напевне реально включиться в гру. Варіантів цього включення в нього два – або разом із РФ, або ж у двосторонній грі з США.

Читайте також

Росія висунула США вимоги щодо переговорів по Україні – Reuters