Путін – “свій хлопець”, Зеленський – новачок: значення жестів на нормандському саміті

9 грудня відбулася зустріч в нормандському форматі лідерів України, Франції, Німеччини та Росії.

За підсумками було підписано комюніке, яке закріпило обмін полоненими до кінця року, домовленість про припинення вогню і відведення сил з трьох зон. Наступна зустріч у нормандському форматі пройде через чотири місяці.

Дипломатичний протокол та етикет засновані на знанні про використання невербальних сигналів комунікації. І вчорашня зустріч у Парижі у повному обсязі демонструє, як за допомогою сигналів тіла проявляється приховане ставлення до співрозмовника, – розповідає психолог Валентин Кім.

Еммануель Макрон, будучи господарем зустрічі, демонструє щодо своїх гостей ознаки домінування з перших хвилин зустрічі. Це проявляється у тому, що він поплескує їх по плечах та спині, спрямовує їх за допомогою легких підштовхувальних рухів, використовує жести, спрямовані вертикально вниз, які демонструють владні повноваження.

Але до різних гостей формується різне ставлення. У дипломатичному протоколі навіть кількість кроків, які ви робите на зустріч своєму гостю, має значення, оскільки це демонструє ваше ставлення до нього – приховане або явне, повагу чи неповагу.

Меркель удостоїлася максимально шанобливої уваги та ставлення. Між нею та Макроном завжди є невелика відстань. Французький президент майже не торкався до неї. Він часто кивав у її бік, ловив погляд, посміхався, зберігаючи при цьому дистанцію. Це ознаки поваги.

Путін відразу потрапляє у розряд “свого хлопця”. Макрон спустився зі східців Версальського палацу та зустрів його на більш далеких підходах, ніж це було із Зеленським. Були напівобійми, дружні поплескування по плечу та спині. При цьому жести домінування були не частими. Це ознаки довіри.

Зеленського зустрів максимально холодно, якщо порівняти з іншими двома гостями. Макрон привітав його практично біля самого входу, вийшовши назустріч лише на три-чотири кроки. Далі були, що свідчать про контроль та чітко зафіксовані поплескування по плечу, фіксація дотику у районі ліктя, підштовхування у спину.

Жести Макрона були владними та розпорядчими, що свідчить про контроль та керування. Навіть незрозуміла зупинка на середині сходів та обговорення чогось показує, що Макрон не прагне впускати Зеленського у приміщення. Це, звичайно ж, неусвідомлене бажання, але воно показує реальне ставлення та наміри Макрона щодо новачка Володимира Зеленського.

Поведінка Зеленського також показувала, що він у рамках цієї зустрічі дійсно новачок. Його рухи були метушливі: він спантеличено підтискав губи, часто та дрібно кивав, нервово стискав руку в кулак і несвідомо шукав кишеню пальто.

Нервовий стан Володимира Зеленського проявився і у подальшому, під час стартової фотосесії з журналістами на самому початку нормандської зустрічі. Багато хто звернув увагу на те, що Володимир Зеленський спочатку переплутав стілець і мало не сів на місце Володимира Путіна.

Однак важливим є не цей момент, а те, як Зеленський відреагував на свою протокольну помилку. Він метушливо та швидко перемістився на своє місце, знову дрібно та часто киваючи.

Сівши на своє місце, Володимир Зеленський припустився ще однієї невербальної помилки, яку досвідчені дипломати, що сидять з ним за одним столом, не зробили. Під час розвороту до фотокореспондентів він склав руки разом, опустив їх під стіл та зафіксував між ногами. Така поза дисонувала зі спокійною посадкою інших учасників зустрічі.

Читайте: Хто кого? Поки нічия – Зеленський про підсумки нормандського саміту

На початку зустрічі Володимир Зеленський продемонстрував масу сигналів тривоги та невпевненості. І така демонстрація показувала, що він у цій обстановці дійсно новачок. Поведінка господаря зустрічі Макрона лише посилювала це відчуття, оскільки він ставився до Володимира Зеленського як до найбільш нестатусного з присутніх гостей.

На завершення зустрічі на фінальній прес-конференції нервозність Зеленського лише посилилася. Невербальні сигнали були і сильними, і помітними.

Зеленський прикривав рот, торкався до губ, міміка висловлювала здивованість і смуток, видно було, як він старанно підбирає слова, намагаючись залишитися у рамках протокольного формату комунікації.

На відміну від інших учасників зустрічі він найбільше демонстрував ознаки приєднання – шукав погляд інших учасників четвірки, згадував їх у своїх висловлюваннях, розвертався усім корпусом в їхній бік, коли згадував імена. Це ознаки пошуку підтримки та браку впевненості у своїй позиції. Така поведінка досить характерна для новачка, який вперше потрапляє на зустріч такого рівня переговорів.

За невербальними сигналами Зеленського можна припустити, що він і сам не задоволений підсумками зустрічі. Його очікування були значно вище, що і проявилося у сигналах фрустрації.

Читайте: Україна не виграє нічого – результати зустрічі у нормандському форматі

З огляду на всі перераховані невербальні сигнали учасників зустрічі можна зробити такі висновки:

• Президент Франції Еммануель Макрон із задоволенням грає роль господаря. Йому подобається бути головним. Він виконує цю роль і легко відходить від жорстких норм протокольного етикету, демонструючи гостям своє ставлення та повноваження.
• Президент Путін практично нічим не показав свою причетність і свою включеність у події. Політика неприсутності знаходить своє відображення і у невербальній поведінці російського лідера. Він відсторонений та непричетний.
• Канцлер Німеччини Ангела Меркель була на цій зустрічі зразком дипломатичного стилю і намагалася ніяк не проявляти своє особисте ставлення до учасників. Винятком став лише епізод фінальної прес-конференції, коли, вже розслабившись, вона дозволяла собі посміхатися разом з Макроном, відволікатися на спільні емоційні реакції. Це показує, що Меркель свою участь сприймає позитивно і свої власні інтереси вона або досягла, або відстояла.
• Президент України Володимир Зеленський не став своїм для таких мастодонтів політики, як його партнери на переговорах. Він поки не знайшов своє місце і був найнестатуснішим представником за столом. Його емоційні та невербальні реакції показують, що впродовж усієї зустрічі він перебував під сильним емоційним тиском і результати цієї зустрічі його не влаштовують.

Автор: Валентин Кім, психолог.