Випробувальний термін для Росії: підсумки зустрічі Байдена і Путіна
Переговори президента США Джозефа Байдена із президентом Росії Володимиром Путіним у Женеві тривали близько трьох годин і завершилися окремими прес-конференціями двох лідерів країн.
Втім, складається враження, що прориву не сталося, хоча Байден все ж сподівається поліпшити відносини із Росією.
Світова спільнота також не втрачає надію на те, що після саміту Путін нарешті перестане вести агресивну політику.
Факти ICTV розповідають про результати зустрічі Байдена і Путіна та на які зрушення слід очікувати від РФ та США найближчим часом.
Передбачувані переговори
Ще перед початком саміту експерти неодноразово казали про те, що прориву на переговорах Байдена і Путіна очікувати не варто. І прес-конференції за результатами переговорів показали саме це.
Звісно, результати зустрічі є, але вони не настільки кардинальні, як дехто міг очікувати. Обидві сторони чудово розуміли позицію один одного і відповідно підготувалися.
Байдену було важливо окреслити червоні лінії не лише Сполучених Штатів, але й колективного Заходу, тоді як для Путіна – відстоювати свої інтереси. Зокрема в тих позиціях, з якими США точно не погоджуються.
– Публічні summary (маю на увазі брифінги президентів) тільки підтвердили різні позиції сторін, зокрема на рівні поведінки та пояснення. Байден мав спокійніший вигляд, аніж Путін, – пише політолог Олеся Яхно.
Та сьогодні відносини США і Росії на настільки низькому рівні, що будь-яке зрушення здаватиметься дуже важливим, навіть якщо йтиметься, наприклад, про спільні зусилля у протистоянні Ірану.
Але навіть подібний прогрес політолог Олексій Якубін сприймає досить позитивно. Так, це не можна назвати неймовірним проривом, але це найбільш глобальна зустріч для американсько-російських відносин за останні 20 років.
– Головним досягненням зустрічі було те, що Росія і США готові підтримувати поважну ворожість один щодо одного. Водночас вони окреслили свої інтереси в різних сферах – щодо Китаю, ядерної безпеки та повернення дипмісій, – вважає Якубін.
Під час прес-конференції Байден заявив, що тепер у Сполучених Штатів і Росії є чітка база для того, щоб вибудовувати відносини. Найважливішим залишається саме передбачуваність РФ.
Очільник США має чудово розуміти, що “перевиховати” Кремль не вдасться – він і надалі порушуватиме права людини, боротиметься з опозицією та робитиме все, аби владу Путіна не ставили під сумнів.
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко заявив Фактам ICTV, що загалом позитивно оцінює переговори Байдена та Путіна.
Водночас він не впевнений, що спроба перезавантаження відносин з Росією не завершиться так само, як попередні ініціативи демократів. Наприклад, 44-го президента Сполучених Штатів Барака Обами.
– Добрі наміри Байдена проти цинічних розрахунків Путіна. Обидві сторони хочуть домовитися про зняття напруги і стратегічний діалог на майбутнє. Водночас вони демонструють непоступливість із цілої низки питань, – коментує зустріч Фесенко.
Без прориву для України
Україну обидва лідери на прес-конференції згадали опосередковано. Найімовірніше через те, що жодних домовленостей не вдалося досягнути – ані у питанні завершення війни на Донбасі, ані у деокупації Криму.
Єдине, про що домовилися Байден і Путін – це сприяти у виконанні Мінських домовленостей.
Крім того, очільник США вкотре підтвердив, що повністю підтримує територіальну цілісність та суверенітет України. Також він бачить завершення війни на Донбасі лише дипломатичним шляхом.
Для нашої держави важливо, що Байден порушив це питання на прес-конференції навіть попри те, що його про це не питали. Таке рішення очільника США Фесенко оцінює досить позитивно.
Загалом окремі виступи очільників США та Росії свідчать про те, що Україна стала однією з позицій, в якій вони не дійшли спільної думки. Тобто Байден не пішов на поступки.
– Питання, де Байден продемонстрував непоступливість – права людини, зокрема тема Навального та Україна… Думаю, щодо України відбувся короткий принциповий обмін думками.
Було дві головні теми – конфлікт на Донбасі та Україна і НАТО. В обох темах сторони заявили свої позиції. Зрозуміли, що є принципові розбіжності, та обмежилися обміном думками, – вважає політолог.
Підготовка до зустрічі із Зеленським
На думку Якубіна, ще вельми показовою позицією для України були заяви щодо Мінського процесу та відсутність згадок про Північний поток-2.
Найімовірніше, Сполучені Штати не заважатимуть добудові російського газопроводу Північний потік-2. Нині є інші механізми протистояння занадто значному впливу РФ за допомогою цієї труби. Наприклад, тривала компенсація Україні, яка найбільше втрачає від її добудови.
А от згадка Мінських домовленостей говорить про те, що США й досі залишаються прихильниками дипломатичного вирішення конфлікту і, можливо, докладатимуть більше зусиль для його реалізації.
Якщо врахувати, що у липні президент України Володимир Зеленський має приїхати з візитом до Білого дому, то не виключено, що питання врегулювання конфлікту на Донбасі порушили у переговорах з Путіним для того, щоб згодом погодити його з главою України.
– Я не виключаю, що Байден може під час зустрічі із Зеленським донести, що потрібно буде за півроку продемонструвати якісь зрушення у мінському процесі. Можливо, Держдепартамент США більше включиться у нього, – вважає Якубін.
Розраховувати на нові формати за участю американців, за словами політолога, не варто. Але США точно приділятимуть більше уваги нормандському та мінському процесам.
Сподівання на прогрес
До покращення відносин з Росією нині ставляться дуже обережно, адже Путін завжди грав на політичній арені за власними правилами.
Та й Байден чудово це розуміє, тому й не поспішає із висновками. На його думку, до кінця року Сполучені Штати та весь світ побачать, “чи домовились з Росією про щось, чи ні”.
– Це буде випробуванням. Я не стверджую, що президент Путін і я домовились, що ми будемо робити такі речі, і що це раптом спрацює. Проте є справжня перспектива значно покращити відносини між нашими країнами, – заявив очільник США на прес-конференції.
Справді, про успіх саміту можна буде казати лише у тому випадку, якщо слова підкріплять діями. Наприклад, якщо Росія піде на поступки у певних питаннях.
Але екс-посол США в Україні Джон Гербст в інтерв’ю Голосу Америки висловив думку, що протягом останніх тижнів Путін демонстрував агресію щодо США – військовими навчаннями та кібератаками – а відповіді на це так і не було.
Так Путін нібито показує, що він “жорсткіший” за Байдена, і може подати це так, ніби США йдуть на поступки.
– Тому ключове питання – не лише що скаже Байден, а що зробить. Оскільки набагато важливіше, ніж те, що Байден казав сьогодні, буде те, чи підемо ми на якісь чіткі кроки у відповідь на кібератаки, – сказав Хербст.
На думку голови правління Центру прикладних політичних досліджень Пента, кроки Росії найближчими місяцями мають показати, чи прагне вона до реального зменшення градусу напруги у відносинах зі Сполученими Штатами.
Нині ж обидві сторони лише підтвердили прагнення до стратегічного діалогу, тобто домовилися домовлятися й надалі.
– Я думаю, що Байден мав на увазі конкретні дії Росії. Це – навчання на західних кордонах Росії, агресивні дії Росії, зокрема щодо кораблів і літаків НАТО, порушення прав людини в РФ, кібератаки.
Є нібито прагнення Росії до стратегічного діалогу, але що буде на практиці? – розмірковує Фесенко.
За словами Якубіна, наступні півроку будуть випробувальним терміном для Росії. І якщо США бачитимуть позитивні кроки з боку РФ, то зроблять все, аби закріпити прогрес.
– Найближчі півроку будуть своєрідним випробувальним терміном з низки домовленостей, яких вони досягли. Вони, по суті, узгодили низку проектів, які юридично підкріплять.
Мені здається, буде запущений своєрідний механізм контактних майданчиків між РФ і США щодо конкретних напрямків, про які говорили Байден і Путін, – пояснює експерт.
Успішність зустрічі в довгостроковій перспективі ми зможемо побачити лише до кінця року.
Якщо політика Росії за цей час не зміниться, то й наступні зустрічі навряд чи призведуть до якихось зрушень.
Але якщо РФ почне змінювати свої підходи до політики на міжнародній арені, можна очікувати на зниження градусу напруги не лише зі Сполученими Штатами, але й з іншими державами.
