РФ в очах Заходу зазнала дипломатичної поразки, але подаватиме це як перемогу
Три майданчики. Двосторонні зі США. Багатосторонні – з НАТО та ОБСЄ. Результат один: Захід відкидає ультиматум Росії про заборону членства України в Альянсі, і припинення військової присутності Північноатлантичного блоку у Східній Європі.
— Дипломатія важлива – це краще, ніж ведення військових дій, дипломатія має продовжуватися. Поки тривають переговори – гармати мовчать. Сторони обмінялися позиціями, десь продемонстрували свої червоні лінії, і зараз візьмуть паузу.
Українські інтереси були збережені, і це є найбільшим підсумком цього раунду переговорів, – вважає експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов.
Водночас НАТО досі не має відповіді, обере далі Путін дипломатію чи війну – для нашої держави це плюс, – заявив в інтерв’ю Голосу Америки ветеран американської політики Александр Вершбоу.
— Путін створив цю кризу, висунув надмірні побажання, і тепер, щоб зберегти обличчя, йому потрібно здійснити щось таке на межі. Саме це розуміння зближує США та її союзників з Україною.
Для України позитивним є те, що Путін перестав вдавати з себе миротворця. І на Заході на деяких політиків та громадян цей образ багато років справляв враження. Тепер Кремль показав – саме він брязкає зброєю, – переконує Адріан Каратницький, співредактор журналу Американська мета, президент Freedom House (1994-2004).
— Останніми тижнями є великі зрушення щодо західного спостереження, що відбувається між Росією та Україною. Ми пам’ятаємо, як довго тривала риторика, що це громадянська війна. І уникнення того, що Росія є прямим учасником в агресивних діях проти України на Донбасі, були частиною стандартної лексики деяких західних політиків, державних лідерів.
Але поведінка Путіна змила все це з політичного дискурсу. Тепер Захід має тверезе бачення, яку агресивну політику веде Путін не лише проти України, а які масштабні має наміри нейтралізувати чи “фінляндизувати” Центральну і Східну Європу.
Ба навіть більше, Європа тепер стає все більш стурбованою власною безпекою, констатує Александр Вершбоу.
— Росія каже, що НАТО надіслало багато військ в Східну Європу. Але це неправда. В Альянсу дуже мало там солдатів. І зараз такі країни, як Швеція та Фінляндія, думають над тим, щоб стати членами НАТО.
Росія в очах Заходу зазнала дипломатичної поразки, але всередині країни Москва подаватиме все як свою перемогу, вважає Ігор Попов.
— США і НАТО не дали повної відмови Росії щодо її вимог. Саме тому, навіть якщо вимоги будуть частково задоволені, для внутрішнього піару російська адміністрація оголосить, що це – перемога, і що вони здобули перемогу над НАТО. І це великий символізм для російських виборців.
Тепер Кремль може використати ескалацію на окупованому Донбасі, щоб показати серйозність своїх намірів. Окрім того, ще одна ціль переговорів Кремля із Заходом – дозвіл на запуск газогону Північний потік-2.
Провідний науковий співробітник відділу теоретичних та прикладних проблем політології, Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Ростислав Балабан впевнений, що “кремлівський режим використовує агресію і провокацію для торгів з Європою. Якщо у нас загострення на сході, це для переговорів щодо Північного потоку-2”.
Фото: НАТО
Захід не відмовляється від своїх погроз – у разі вторгнення в Україну на Росію чекають так звані “пекельні” санкції, нагадує Адріан Каратницький.
В Америці обговорюється питання різного роду санкцій – в Сенаті, Конгресі, в аналітичних центрах. Нині є нагода, щоб було глибоке переосмислення правильної політики, як стримувати Путіна і в енергетичному вимірі, і в геополітичному, і в стратегічному, і у збройному. І Україна стає одним із ключових та важливих елементів у цій стратегії.
