Про вбивство журналіста та блогера стало відомо пізно ввечері. Вже через півгодини в РФ відкрили слідство через смерть російського громадянина. Не забарились з коментарями представники пропагандистських ЗМІ. Мовляв, якби не поїхав до України, залишився б живим.
Кремлівські меседжі
Головний редактор кремлівського рупору Russia Today Маргарита Симоньян заявила, що краще вже терпіти переслідування в Росії, ніж бути вбитим в Києві. І нагадала про вбитих в останні роки журналістів та політиків: Павла Шеремета, Олеся Бузину та Дениса Вороненкова. А постійний представник РФ в ООН очікувано передбачив, що Україна може звинуватити у вбивстві журналіста Росію. І на завершення заявив про утиски українських журналістів.
Розкриття карт
Версій, чому Бабченка захотіли прибрати, було кілька. Основна – через його професійну діяльність. Експерти та колеги розходились у версіях про те, хто та чому міг замовити вбивство журналіста. Через опозиційну до кремлівського режиму позицію та гострі матеріали, замовити вбивство могли з метою помсти за текст в мережі або ж в якості “подарунку”. Єдине, в чому були одностайні – чекати на результати слідства, зважаючи на досвід подібних справ, доведеться довго.
Однак вже ввечері 30 травня під час зустрічі з журналістами Голова СБУ Василь Грицак повідомив про затримання організаторів та виконавців вбивства журналіста. За даними силовиків, російські спецслужби завербували українського громадянина. На організацію вбивства видали 40 тисяч доларів. Виконавцем став колишній учасник АТО. І все б нічого. Тільки справа не вдалась. Бабченко живий і місяць знав про замах, який готується на нього.
Реакція
Одразу після оприлюднення інформації про затримання підозрюваних у злочині, Василь Грицак сказав “Бабченко, в студію”. І перед журналістами з’явився Аркадій. Живий, здоровий і трохи втомлений. Блогер вибачився перед дружиною та колегами, яким довелось пережити за його словами, справжнє пекло.
Колега Бабченка по кримськотатарському телеканалу ATR Ірина Ромайлійська розповіла Фактам про те, як дізналась про те, що Аркадій живий:
– Перша реакція, безумовно, вдячність, що живий, і вигук: як же так? Потім відчуття, що мною маніпулювали, моїми почуттями грались. Я і люди, які його знали, складно переживали це. Вночі перед його під’їздом плакали дорослі чоловіки.
Співробітники телеканалу, які спостерігали за брифінгом у ньюзрумі, бурхливо відреагували на “воскресіння” свого колеги.
Чому саме вбивство
Якби правоохоронці інсценували поранення Бабченка, звісно ж рідні та друзі журналіста пережили б інцидент спокійніше. Та й реакція ЗМІ, скоріш за все, була б скромнішою. Однак, за інформацією Ірини Ромайлійської, за планом операції інсценувати мали не поранення, а саме вбивство. Це було умовою замовників для передачі оплати. В результаті, СБУ б не отримала вагомий доказ у справі.
Не Бабченком єдиним
Служба безпеки дізналась про замовлення вбивства після того, як отримала оперативну інформацію про українця, що замовив бойову зброю, снаряди, та цікавився можливістю організації теракту щодо одного з журналістів. У кого такою інформацією цікавився організатор, слідство не уточнює. В той же час повідомляється, що замовники планували ліквідувати в Україні три десятки людей. Однак, хто входить до списку на знищення, теж не відомо.
Побічний ефект
Інформація про спецоперацію СБУ викликала неоднозначну реакцію у міжнародної спільноти. Єдиний позитивний момент – Аркадій Бабченко дійсно живий і його життю нічого не загрожує. ОБСЄ повідомило, що шкодує через поширення неправдивої інформації про життя журналіста. А комітет прав захисту журналістів чекає пояснень від української влади необхідність інсценування вбивства представника ЗМІ.
Українське суспільство надзвичайно сприйнятливе до кримінальних новин. А якщо це кримінал, пов’язаний з посяганням на журналістів, реакція ще більша. Медійна спільнота першою реагує на тиск щодо колег. Тож інсценування гарантовано мало б потрапити до топ українських новин, як й інформація про успішну операцію силовиків. Як показав вечір 30 травня, саме так і сталось.
Інформаційний вакуум
Більшість деталей спецоперації залишається закритими для суспільства. Воно і не дивно. Слідство триває і СБУ не зобов’язане розкривати інформацію, що може зашкодити розслідуванню. Однак одразу виникає питання, як перевірити всю ту фантастичну інформацію, яку оприлюднили силовики. Криміналіст Анна Маляр на своїй сторінці у соцмережі пише:
– Єдиним джерелом правдивої інформації були офіційні заяви правоохоронців. Тобто, якщо вони говорять, що на місці вбивства знайдено 3 гільзи та чиюсь рожеву носову хустинку, ми сприймаємо це як факт. Фізично ми це перевірити не можемо, лише довіра до заявленої офіційно інформації.
Тепер питання – чи не використовувався цей механізм раніше? Коли заявляють, що знайшли те, виявили ось це – а реально цього немає. Ми то фізично перевірити не можемо.
Тож залишається чимало питань. Хто реальні замовники вбивства? Чи дійсно був замах провокацією російських спецслужб? Кому насправді вигідне вбивство? А кому вигідне лише інсценування? І головне – як тепер перевірити, чи мало місце замовлення вбивства журналіста? І чи є вірогідність політичної складової напередодні виборів?
З іншого боку, Аркадій Бабченко кілька останніх років потерпав від переслідувань в Росії за свою опозиційну позицію, і навіть виїхавши з Батьківщини, продовжує регулярно отримувати погрози. Тож в ймовірності замовлення сумніватись не доводиться. Єдине, що може дати відповідь на питання – реальні результати розслідування з конкретними прізвищами замовників.
Яна Семенюк
Фото: facebook, Укрінформ, Громадське
Відео: facebook
