Вчора, 26 вересня, Президент України Петро Порошенко на Генасамблеї ООН заявив, що вирішенню конфлікту на Донбасі може сприяти миротворча місія ООН.
Статистика ООН показує, що кількість постраждалих в зоні ООС становить більше ніж 35 тис, 10 тис з яких загинули. А 1,5 млн українців стали вимушеними переселенцями у зв’язку з воєнними діями.
Факти ICTV дізнались, як працюють миротворці ООН, чи вдавалось їм стабілізувати ситуації в країнах, в яких випадках їх дії призводили до зворотного ефекту та, нарешті, як миротворцям вдасться вирішити конфлікт на Донбасі.
Про миротворчі місії ООН
Місії ООН спрямовані на встановлення миру в країнах, яким важко досягти стабілізації самостійно.
Місії здійснюються після створення певного мандата. Мандат видається Радою Безпеки та встановлюється для кожної країни окремо.
Там прописуються повноваження миротворців та терміни їх діяльності. Як правило, їх діяльність обмежена і вони не беруть участь у військових діях. Застосовувати зброю вони можуть виключно у цілях самооборони.
У число миротворців входять представники різних країн світу. Сьогодні штаб налічує близько 90 тис військовослужбовців.
Якщо подивитись на статистику – миротворчі місії ООН тривають в середньому 10-15 років. Тож, на швидке закінчення війни, у випадку введення миротворців, розраховувати не варто. Для України це означає скоріше замороження конфлікту на Донбасі, аніж його швидке вирішення.
Більше того, операції останніх років проводились переважно у країнах третього світу – Кот-Д’Івуар, Ліберія, Сьєрра-Леоне. Тому існує вірогідність підірвати авторитет країни на міжнародній арені.
Миротворці – не гарант вирішення конфлікту
За 70 років існування організації було проведено 71 операцію по встановленню миру. Однак, не всі вони були успішними.
Сомалі
Місія в Сомалі тривала три роки. Під час громадянської війни миротворці намагались її припинити.
Після того, як миротворці підверглись нападам з боку одного з бойовиків, вони провели військові акції проти цього групування. Виступивши проти одного з учасників конфлікту, ООН тим самим погіршила ситуацію.
На миротворців почали періодично вчиняти напади, ООН несла втрати, згодом вони стали фактично третьою стороною конфлікту. Загалом під час операції загинуло близько 150 миротворців.
ООН мусила вивести війська з країни, так і не припинивши війну.
Боснія
Під час масових конфліктів на території колишньої Югославії було прийнято рішення відправити миротворців для врегулювання конфлікту.
Через те, що їх дії обмежуються мандатом, їм не вдалось вчасно оцінити всю загрозу та масштаб конфлікту, а також заподіяти катастрофі. Це призвело до так званого геноциду в Серебрениці. Тоді серби вбили понад 8 тис сербських мусульман. Це найбільше масове вбивство на території Європи з часів Другої світової війни.
Так само як і в Сомалі, в Боснії миротворцям не вдалось встановити мир в країні і згодом довелось завершити місію.
Історії успіху
В березні цього року місія ООН завершила свою роботу у Ліберії, що на заході Африки. В цілому операція тривала 15 років. З 1989 року в Ліберії точились міжусобні громадянські війни, в результаті яких загинуло більше ніж 250 тис осіб.
У 2003 році Рада безпеки ООН ухвалила рішення введення туди миротворців.
В цьому році там пройшли перші легітимні вибори, під час яких влада мирним шляхом передалась від одного президента іншому.
Зокрема за ці роки, окрім припинення військових дій, миротворці змогли:
- Створити незалежне ЗМІ та запровадити вільний доступ громадян до інформації
- Зміцнили потенціал сил безпеки країни. Поліція країни тепер може самостійно здійснювати контроль за порядком.
- Розвинути проекти в галузі сільського господарства, “зеленої” економіки, боротьби зі зміною клімату і міського розвитку.
7 років знадобилось ООН, щоб врегулювати ситуацію у сусідній з Ліберією Сьєрра-Леоне. Вони проводити місії по роззброєнню, демобілізації і реінтеграції місцевих бойовиків.
Місія у Кот–д’Івуарі хоч і розпочалась у 2004 році, але триває й досі. Ситуацію в країні вдалось стабілізувати, однак миротворці наразі контролюють дотримання владою певних питань.
Миротворці в Україні – за і проти
Факти ICTV поспілкувались з військовим експертом Олегом Старіковим та дізнались, як будуть діяти миротворці та на яке вирішення конфлікту очікувати у разі введення їх у зону ООС.
Питання введення миротворців на окуповані території підіймалось вже неодноразово.
Вже було проведені першочергові консультації – які країни можуть взяти участь та за яких умов. Провели й технічну оцінку операції. Так, на проведення місії знадобиться 1,2 млрд доларів.
Якщо Рада безпеки ООН прийме рішення сформувати миротворчу місію в Україні, першочергово вони призначать посадових осіб – главу місії, командувача силами, комісара поліції і старший цивільний персонал.
Ще деякий час знадобиться главі місії для того, щоб все спланувати. І тільки після того, як місія буде спланована, посадовці відправляться на локацію. Їх штаб може бути розміщений як на підконтрольній території, так і на окупованій.
Однак, швидкого приходу миротворців очікувати не варто. Бюджет Ради безпеки затверджують 1 липня, а отже, для виділення коштів доведеться чекати ще майже рік.
Однак, Старіков наголосив на важливій складовій таких місій ООН:
– Як тільки миротворці увійдуть на територію, там буде створена міжнародна адміністрація, яка візьме владу в свої руки і готуватиме роззброєння, підготовку до виборів, захищатиме права людей. Будуть створені місцеві органи поліції, в яких буде залучено по 50% співробітників з української сторони і з боку “ЛДНР”.
Миротворці запровадять міжнародні суди як над бойовиками, так і над українськими військовими, які порушили законодавство. Саме тому, за словами Старікова, запровадження місії ООН бояться з усіх сторін:
– Будуть проходити міжнародні суди. Зайде Римський статут, міжнародний Гаазький трибунал. Амністії не буде. Не будуть амністувати тих, хто скоїв військові злочини і злочини проти людства.
Таким чином, миротворча місія ООН – це безперечно шанс на стабілізацію ситуації на Донбасі. Однак, вона має не тільки позитивні наслідки. Україні треба буде заплатити відповідну ціну.
Зокрема, Україні доведеться визнати, що самостійно конфлікт влада врегулювати не може. Доведеться стати в ряд з тими країнами третього світу, де миротворці ООН запроваджували порядок.
Більше того, ми маємо бути готові до замороження конфлікту на 5, 10 або навіть 15 років. Допоки будуть врегульовані всі формальності та впроваджені всі вимоги ООН.
І, нарешті, міжнародне втручання призведе до довгих судових процесів над військовими всіх сторін конфлікту. Винних покарають, однак на це також знадобиться немало часу.
Фото: gettyimages, офіційна сторінка Facebook
Лілія Ященко
