Якою буде доля російських енергоресурсів та коли чекати ембарго – думки експертів
На повномасштабне військове вторгнення РФ в Україну Захід відреагував низкою санкційних пакетів. Проте досі в жоден із них не увійшло повне ембарго на російські енергоносії, за рахунок продажу яких Кремль може продовжувати фінансування війни в нашій державі та вбивств українців.
З’являлися повідомлення, що від початку квітня цього року країни Балтії (Литва, Латвія та Естонія) не імпортують природний газ із РФ. Офіційний Брюссель поки що наважився на вугільне ембарго, тобто на заборону постачання вугілля з РФ, проте лише з серпня 2022 року. Така норма увійшла до останнього пакету антиросійських санкцій, затвердженого Євросоюзом.
Тим часом Конгрес США підтримав заборону на імпорт нафти і газу з Росії.
Офіційний Київ постійно закликає своїх міжнародних партнерів запровадити повне ембарго на всі російські енергоносії – вугілля, газ та нафту.
Факти ICTV поспілкувалися з гендиректором Оператора ГТС України Сергієм Макогоном та з президентом Центру глобалістики Стратегія ХХІ Михайлом Гончаром і розпитали про причини зволікань із ембарго, альтернативні джерела постачань нафти та газу, а також про рублевий шантаж Кремля.
Відмова від російських енергоносіїв: повільний прогрес
Як пояснив президент Центру глобалістики Стратегія ХХІ Михайло Гончар, нинішні зусилля цивілізованого світу зі скорочення чи повної відмови від використання російських енергоносіїв є прогресом, проте повільним.
– З одного боку, це кричущий прогрес, якщо ми порівнюємо ситуацію з 2014 роком, коли теж йшлося про можливість введення обмежень на торгівлю енергоресурсами з РФ, але далі цього нічого не пішло. На цьому тлі, безперечно, це прогрес, але повільний.
Потрібно виходити з того, що цей процес має бути максимально прискорений. В цьому випадку ми виступаємо спільно з нашими американськими, британськими, канадськими партнерами, які підштовхують європейців. Тому що основний ринок збуту російських енергоносіїв – європейський, і звідти ж вони (Росія, – Ред.) отримують фінансові вливання в двигун своєї агресії проти України і Європи, – наголосив Гончар.
Експерт пояснив, що зволікання Європи із запровадженням ембарго на російські енергоносії має як політичні, так і економічні причини.
Однією з основних причин Гончар називає “надмірну шредеризацію” європейського політикуму, тобто зацікавленість деяких політиків у теплим взаєминах з Москвою. Явище отримало назву завдяки Герхарду Шредеру – ексканцлеру Німеччини, який згодом увійшов до правління російського газового монополіста Газпром.
Як приклад такої “шредеризації” політичних еліт Михайло Гончар назвав Угорщину, прем’єр якої Віктор Орбан виступає категорично проти загальноєвропейської лінії на відмову від російських енергоресурсів.
– Прогрес у запровадженні тотального енергетичного ембарго проти Росії можна прискорити, коли буде подоланий цей спротив “шредеризованого” європейського політикуму. Звісно, зараз вони не проявляють себе так активно. Але тихо й непомітно саботаж введення тотального ембарго продовжується, – розповів експерт.
Михайло Гончар уточнив: те, що Європейський Союз чітко окреслив наміри відмовитись від російських енергоресурсів, є результатом трансатлантичної взаємодії між США і Європою.
Гендиректор Оператора ГТС України Сергій Макогон, своєю чергою, поінформував, що Євросоюз вже цього року планує зменшити імпорт російського газу майже на 50%.
– Росія отримує від продажу енергоносіїв майже половину свого доходу… Всі країни зрозуміли, що для того, щоб зупинити Путіна, потрібно зменшити цей потік коштів, який Росія отримує за енергоресурси.
США вже повністю відмовилися від нафти і газу з РФ. Велика Британія планує відмовитися до кінця цього року, Польща – теж до кінця цього року. Євросоюз заявив, що вони не можуть так швидко відмовитись, але починають активно над цим працювати і вже цього року планують зменшити імпорт газу майже на 50%, – розповів Макогон.
За його словами, Київ пропонує Євросоюзу розпочати скорочення газового імпорту з російського газопроводу Північний потік-1, який пролягає із РФ до Німеччини.
– Насамперед зменшити постачання цим газогоном, щоб транзит йшов через територію України, – зазначив Макогон.
Транзит як енергетична ППО та постачання газу українцям
Як пояснив Сергій Макогон, транзит російського блакитного палива через українську газотранспортну систему є своєрідною нашою енергетичною ППО.
– Оскільки в нас немає окремих труб для транзиту і для внутрішнього транспортування газу, наразі транзит для нас виступає як так звана енергетична протиповітряна оборона. Тому що ми бачимо, що росіяни не руйнують нашу газотранспортну систему, оскільки для них дуже важливий транзит. Водночас ми маємо змогу постачати газ нашому населенню, – поінформував він.
Російські енергоносії: альтернативні джерела заміщення
За оцінками Сергія Макогона, суттєве зменшення постачань газу з РФ можливе за 3-5 років.
Гендиректор Оператора ГТС України пояснив, що частка російського газу в постачаннях до Європи складає 40%. І замінити цей обсяг миттєво неможливо.
Так, є декілька країн, які дуже залежать від постачання енергоносіїв з РФ.
– Росіяни дуже довго працювали над тим, щоб посадити на цю газову і нафтову голку європейські країни. І це не тільки Угорщина, а й Словаччина, Польща, та ж Німеччина, – заявив Макогон.
До того ж під газові постачання з РФ була створена відповідна інфраструктура та система газогонів: Північний потік, Турецький потік, ГТС України, Польщі тощо.
Як зазначив Сергій Макогон, загалом відмова від російського газу є реальною, але потрібно знайти альтернативні джерела постачання.
– Так, відмовитися можливо, але для цього потрібно шукати альтернативні джерела постачання. І ми бачимо, що Німеччина вже почала переговори з Катаром, планує будувати два нових СПГ-термінали, щоб завозити цей СПГ-газ з Катару чи США. Італія теж заявила, що планує побудувати додаткові два СПГ-термінали, щоб відмовитись від російського газу.
Відмовитися можливо, тому що багато країн планують збільшити обсяги видобутку газу, але потрібен час. Потрібно будувати інфраструктуру. Я вважаю, що за 3-5 років суттєво зменшити постачання газу з РФ можливо, – наголосив Макогон.
Михайло Гончар також вважає цілком реальною відмову від російського газу. Він нагадав, що коли восени 2021 року виникла штучно спровокована РФ енергетична криза в Європі, з’явилася ідея про постачання американського скрапленого газу на європейський ринок. Багато хто тоді сприйняв цю ідею скептично. Попри це, американський газ у все більшому обсязі вже надходить до Європи.
Нафтове ембарго та альтернативні джерела
Президент Центру глобалістики Стратегія ХХІ Михайло Гончар, коментуючи можливість запровадження ембарго на нафту з РФ, пояснив, що цей процес не може бути миттєвим.
За словами експерта, є три ключові світові гравці глобального нафтового ринку – Саудівська Аравія, Сполучені Штати й Росія.
– Коли двоє з них об’єднуються – третьому непереливки. Американсько-саудівський альянс тут якраз те, що потрібно. Але знову ж таки, у Саудівської Аравії є свої питання до Сполучених Штатів. Звісно, що процес не може бути одномоментним: хтось якийсь кран перекриє, а інший відкриє, й інша нафта піде на світовий ринок. Так не може бути. Це процес, який триватиме місяцями і навіть більше, – наголосив Гончар.
Експерт також розповів, що в США зараз відбувається дискусія, чому віддати перевагу: нарощуванню нафтовидобутку в контексті протидії РФ і заміщення постачань російської нафти чи пріоритету кліматичної політики.
Михайло Гончар уточнив, що Міністерство енергетики США підтримує саме форсоване нарощування нафтовидобутку в США, щоб допомогти Європі і стабілізувати нафтовий ринок у випадку скорочення російських постачань.
За словами Гончара, Саудівська Аравія, зі свого боку, має надлишкові потужності і може надати додаткові обсяги нафти на світовий ринок.
Наразі в Європі Польща вже зуміла заміщати російську нафту саудівською. На думку експерта, так само можуть робити й німці.
Крім того, Михайло Гончар розповів, що країни Євросоюзу мають стратегічні нафтові резерви, які дозволяють їм у екстраординарних випадках мати на 90 днів запас нафти й нафтопродуктів. У разі потреби Європа могла б замістити ними скорочені обсяги імпорту з території країни-агресора.
Енергетичні акції помсти РФ
Цікаво те, що на тлі загрози повного енергетичного ембарго Росія вдається до своєрідних “акцій помсти”.
– За обставин, коли десь майже третина російської нафти не знаходить своїх покупців, Росія намагається здійснити відповідні акції помсти. І зменшити можливості надходження на європейський ринок неросійської нафти, – зазначив Михайло Гончар.
Експерт звернув увагу на аварію, яка “раптово” сталася в березні цього року на нафтоперевальному комплексі поблизу Новоросійська, на морському терміналі Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК). Через цей термінал відбувається нафтовий експорт Казахстану на світовий ринок.
– Через цю аварію десь понад 80%, а то й 90% нафтового експорту з Казахстану виявилися заблокованими. Безперечно, це негативно впливає на ринок, підвищуючи ціни. І Росія намагатиметься, я думаю, завадити і нафтовому експорту Азербайджану на Середземноморський ринок, тому що це теж конкурент російській нафті. Щоправда, тут у РФ немає особливих можливостей, оскільки Азербайджан має незалежний від РФ транспортний маршрут, – наголосив Гончар.
Він додав, що Москва намагається зараз дестабілізувати глобальний нафтовий ринок.
Рублевий шантаж Кремля та його наслідки
І Сергій Макогон, і Михайло Гончар дали оцінку нещодавньому ультиматуму Кремля про оплату газу з РФ у рублях. Цю вимогу вже відкинули як країни Євросоюзу, так і Великої сімки (G7).
За словами Михайла Гончара, розрахунок Москви в цій ситуації полягав у тому, що через високий рівень залежності Європи від російського газу вона змушена буде купувати блакитне паливо за будь-яку валюту.
– Ідея сама по собі абсурдна… Власне кажучи, що таке російський рубль? Він не є вільно конвертованою валютою, і використовувати його в той час, як в контракті чітко записано долар чи євро, ніхто не буде. Я думаю, це була спроба показати європейцям, що Росія може ставити умови… Наступний крок, до якого може вдатися РФ, мотивуючи незгодою європейців на оплату в рублях, – це припинення постачання газу. З комерційної точки зору, це постріл собі в ногу, – наголосив Гончар.
Сергій Макогон також переконаний, що європейці не погодяться на оплату російського газу в рублях. Ультиматум Кремля він назвав черговим шантажем.
– Це черговий шантаж Росії… Є чинні контракти, в яких не передбачені рублі. Тому якщо вони відмовляться чи будуть в односторонньому порядку змінювати ці контракти, це означає, що Росія вчергове покаже, що вона не є надійним постачальником газу, не є країною, яка виконує свої договірні зобов’язання, – заявив Макогон.
