Донбас і можливі удари з ЧФ: генерал Маломуж розповів, що може готувати Путін до 9 травня

На 66-ту добу повномасштабного вторгнення РФ аналітики та військові експерти намагаються з’ясувати, якими будуть подальші дії Путіна та чого очікувати Україні напередодні “сакрального” для росіян Дня перемоги 9 травня.

В інтерв’ю колишній Голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал Микола Маломуж поділився своїм баченням щодо очікувань та реалій війни в Україні.

– Які нині є сценарії розвитку війни в Україні? Чи буде Путін зараз намагатис кинути усе озброєння. І чи існують ще у нього якісь надії на захоплення Києва?

– На сьогоднішній день Путін формує якраз ту стратегічну позицію, яка йому вигідна. Щоб надати російському суспільству не тільки інформацію, але впевненість, що вони перемагають Україну.

Перемагають отим заявленим у нас сценарієм, який був з самого початку 24 лютого. Це денацифікація, демілітарізація, тиск, щоб ми не вступали в НАТО. Знищення нашого військово-промислового комплексу. І він уже готує громадську думку.

Але для того, щоб були більш знакові позиції, він намагається захопити нові території. Змінивши риторику, що він вже не має глобальних планів, а тільки відстоювати так звані утворення ДНР і ЛНР в межах географічних коридорів, можливо ще утворення південного коридору.

І він намагається реалізувати цей сценарій для того, щоб під час переговорів з нашою стороною, з керівництвом України поставити питання, щоб уже ці території зберегли статус кво. Мало того і південний коридор.

Тому всі зусилля, які у Путіна є, він намагається сконцентрувати і на Донецькому Луганському і на Південному напрямку. Але паралельно нам ще погрожує нам з боку Придністров’я, куди намагається перекинути якісь свої контингенти і засоби ураження.

Зрозуміло, що не припинився формат загроз з боку Білорусі, але це стримування. Реальні напрямки Донецький і Південний. Путін намагається захопити як можна більше територій і уже говорить про переговори. Для чого? Щоб показати Росії, суспільству, особливо до 9 травня, що вони досягли тих завдань, які поставили перед собою.

А з іншого боку, змушувати нас визнавати ті території, не тільки захоплені, а уже і Крим. Спочатку в переговорному форматі, ми знаємо, місяць назад цього не було. Крим і ці так звані утворення Донецьких і Луганських республік було винесено за дужки. Питання було виведення військ, гарантій безпеки України та інше.

Сьогодні позиція змінилась, ми знаємо всю оперативну інформацію у його оточенні (Путіна), його переконали, що таким форматом вийти на мир, як виведені були війська на 24 лютого, він, зрозуміло, буде програвати. А він ж хоче бути переможцем, можливо навіть видимо. Але через нові наступи, нові жертви, нові захоплення.

Що ми передбачаємо, що декілька тижнів, до 9 травня, будуть іти активні, агресивні бої. По напрямкам: Донецький, Луганська, Харківська, Запорізька, Херсонська, ну і загрози по деяким напрямкам півдня – це Одеса, це Придністров’я.

В даній ситуації ми говоримо про те, що так, дійсно по деяким напрямкам російський агресор просунувся. Але буквально сьогодні ми маємо потужні контрудари, наприклад в Харківсткій області. Дуже потужну провели операцію і в Донецькому, Луганському напрямку, в південних регіонах. Тобто реалізація цього плану, який він поставив не тільки що до захоплення, але і звітування, що він досягне щось на 9 травня, фактично зривається.

Путін сьогодні нарощує нові зусилля, кидає останні резерви, які мобілізували. От деяких найманців, не тільки вагнерівців, але і нових набирають. Навіть з арабського сходу, з Африки. Частково намагаються мобілізувати тих військовослужбовців, які мають досвід. Десь приблизно 40 – 60 тисяч нових, яких кинути якраз в горнило війни.

Зрозуміло, що Путін намагається задіяти фактор залякування людей в різних регіонах України. Це обстріли ракетами і крилаті, і калібр і іскандери. Починаючи від Львова, закінчуючи Донецькою і Луганською областю і включаючи столицю України. Раніше це було табу, можна сказати, але сьогодні вже ніяких гальм немає. Путін бачить, що зібралися міністри оборони 40-ка країн світу і прийняли спільну концепцію боротьби з агресором, Російською Федерацією. Уже зрозуміло, що в нього немає якихось обмежень, або агресивно себе показувати, або відступати. Він відступати не хоче.

Днями було ухвалено рішення про надання Україні допомоги за програмою Ленд-ліз, а це вже системи Patriot, системи ракет, це системи радіотехнічного контролю, які знецінюють всі системи Російської Федирації. Це вже літаки F-15, а це вже новітнє озброєння, але потужне, сильне, які мають стратегічне значення. Тому в даний момент, він поспішає. І ми бачимо, що будуть вирішальні наступні 2-3 тижні.

Я думаю, що 9 травня йому не буде про що звітувати. Зрозуміло, що він буде робити вигляд, що він все ж таки чогось там досяг. Хоча цього реально не буде, і буде зрозуміло формати мобілізації, ресурсів на нову боротьбу не тільки з Україною, а як він вже сказав з НАТО, США з агресорами. Різні буде використовувати фейки і епітети, щоб показати, що він має якусь перспективу. Але перспектив, в цілому, уже не має.

Ресурсний формат для Росії уже знецінений, особливо в плані бойової техніки, новітнього озброєння і мотивованого особового складу. У нас мотивація надпотужна, ми не одноразово, ще до війни, вказували прямо Путіну, що об’єднаний український народ Росії “не по зубам”. Тому що ми мотивовані на оборону. Коли піднімається народ, його не можна завоювати, в будь-якій точці світу. А тим більше Україна.

– Що ще може придумати Путін до 9-го травня, аби зробити хоч якусь видимість успіху на території України?

– Говорячи про найбільш небезпечні теми, він може задіяти весь арсенал, який сьогодні сконцентрований на базі Чорноморського флоту – це підводні човни, це декілька десятків крилатих ракет.

Це Іскандери, які він розмістив у Бєлгородській обалсті, буквально шість потужних дивізіонів, які можуть бити по всіх містах України. До 500, 600, 1000 км. Тому можуть початись ці ракетні пуски, як начебто на наші військові заводи, залізниці, пункти дислокації, штаби, але якщо говорити правду, то і на житлові комплекси.

Днями ми бачили, що ваша колега, журналістка, загинула в Києві. Оце реальні об’єкти Росії – люди, журналісти. Це те, що бачать громади світу. Включаючи Генсека, який перебував тут, прем’єр-міністр Болгарії, яка постійно дружила з Росією. Оце вже відповідь Путіна і світовій громадськості і своїм навіть “друзям”.

Агресивність вона буде, тому що він передбачає, що йому може бути кінець. В стратегічному форматі, бойовому форматі, окрім того, що вже об’єднались провідні країни світу не тільки економічно, фінансово, санкційно, але вже й бойовому форматі, технічному і розвідувальному.

Буквально на днях, крім постачання зброї, техніки, радіолокаційних станцій, розвідки, які ніколи в світі , я знаю це Американська, Британська, Німецька, ніколи не давали суперсекретних даних. Тож на сьогоднішній день, прийняті законодавчі акти, про передачу всіх розвідданих – ЦРУ, ФБР, РУМО при Міністерстві оборони США, МІ-6, це розвідка Британії , БНД – Німеччини відповідно, розвідка Франції.

Ми маємо уже повну картину всіх переміщень Росії, всіх задумів російського політичного керівництва. І ми сьогодні говоримо, що Путін загрожує застосуванням тактичної ядерної зброї – він загнаний в куток, як ото ведмідь, і він буде намагатися що завгодно робить, щоб не програти. Це на сьогодні сама небезпечна ситуація.

Але ми сьогодні говоримо і попереджуємо Путіна прямо: всі засоби контролю: тактичні, стратегічні, знаходяться під повним контролем наших союзників. Космічних, бо, кожен квадратний кілометр, або і метр території РФ, під контролем інших країн. Це надпотужні системи.

І навіть британська розвідка технічна, це наші колеги, ми з ними займалися, показала всі точки, де розташоване тактичне озброєння Росії, балістичні ракети шахтного типу – на кораблях, на гусеницях. Тобто, підготовка до пусків тактичного озброєння, тим більше балістичного, буде відома. І зрозуміла, що тільки буде підготовка до пуску, на нього може бути нанесений потужний удар з боку різних країн світу. А це кінець Росії.

Не найоптимістичний сценарій, але він сьогодні на часі планів холодної війни протистояння. Зрозуміло, якщо це буде глобальна конфронтація, глобальна ядерна війна, тут ніхто не виживе. І в свій час в Вашингтоні, ми два роки тому, розглядали питання сценаріїв глобальної війни між США і Росією, і голова Пентагону демонстрував можливий фільм війни такої, тоді він був практично мало реальним, а сьогодні ми говорим про реальні передумови.

Але в цій війні об’єднані тоді об’єднувались зусилля всіх масштабічних озброєнь Росії і США і було показано який наступ, якщо вона реально буде задіяна. Наслідки були такі, що не виживає людство. Наслідки були такі, як сьогодні на місяці – нічого живого немає. Я знаю Путіна персонально і все його оточення близько, персонально, в різний період, в різних дискусіях і протистояннях, і вони також не до кінця самовбивці.

Піти на формат застосування ядерної зброї  – це викликати весь світ, особливо ядерних, стратегічних держав проти себе, включаючи Китай. Я думаю цей сценарій з ядерною зброєю, якою він погрожує – малоімовірний. Це дійсно спасе світ, я думаю. А з іншого боку, об’єднання зусиль усіх країн світу не допустить ось цього надзвичайного вразливого сценарію для всього світу і людства в цілому.

– Чи не побоїться оточення Путіна виконувати ось цей злочинний наказ про застосування ядерної зброї?

– Все оточення, яке приймає політичне рішення, це повинне спочатку бути не технічне рішення, не військове, а політичне рішення, це Путін, це Шойгу, це Бортніков і ще декілька осіб, які б могли прийняти стратегічне рішення про застосування цієї зброї. Вони також далеко не самовбивці. І ще одна складова: це підготовка самого пуску.

Це задіяння крім учасників цього процесу, це офіцери, генерали, генштабу, стратегічно-космічних військ, ті які контролюють конкретні об’єкти. Я знаю чітко ще з часів СРСР, як вони готуються, які сили задіяні – це декілька десятків осіб з самого верху задіяні до низу, до самого пуску. І на кожному етапі люди розуміють, що підготувавши ці пуски, натиснувши кнопки підготовчі, вони несуть на себе смерть.

І на цьому етапі, я думаю, також не буде багато прихильників такої карколомної долі для себе, для Росії і для світу в цілому.

– Кого зараз Росія стягує для війни на території України? Як змушують тих, хто не має мотивації і боїться їхати на території України?

Є декілька категорій. В першу чергу це найманці, які безбашені. Які ідуть на війну заробляти, вони вже втягнуті в кров. Я сам коли займався розвідувальними операціями, бачив, що такі люди є. І це якраз ті люди, яких підбирають в різних куточках Росії і Сходу.

Наприклад, найманці із Сирії чи Африки. Їм нема чого втрачати, їм би воювати за гроші. Але це невелика категорія. Але коли вони стикаються з реальною дією наших Збройних Сил України, вони швидко тверезіють. Вони думають, що тут легка прогулянка, що вони круті професіонали, але так не виходить.

Друга категорія, це сьогодні мобілізація колишніх військовослужбовців. Тут якраз проблема, люди з досвідом, з сім’ями і дітьми не хочуть воювати. Вони навіть можуть підтримувати Путіна, але воювати не хочуть. І тут проблема, що навіть в військкоматах не можуть їх призвати.

Частину військкоматів спалюють, для того, щоб не було обліків. Це проблема, яку не можна вирішити одномоментно. Третя ситуація, це ті люди, які тільки призиваються згідно закону Російської Федерації. Це молоді, їх кидати в бій неможливо, тим паче що Путін казав, що цього не буде.

Але вже поступово їх готують, особливо курсанти військових училищ, для того, щоб вони приймали участь в таких операціях, можливо створивши правові передумови, що можливо після 9 (травня), об’явивши війну.

І момент того, що це вже не “спецоперація”, а війна дозволяє їх мобілізувати. Але я практично можу стверджувати, що навіть при такому підході, воювати зможуть надзвичайно мало військовослужбовців РФ. Як правило, відмовляються.

Вже бачать, що десятки тисяч вбитих, до 60 тисяч поранених, а це вже фактично скоро до 100 тисяч  убитих і поранених, а це вже величезна кількість навіть для РФ. І це йде в маси. Спочатку вони підтримують агресію або мовчать про це, але це вже стосується кожного, тут якраз будуть проблеми. А ще немає мотивації вирушати в Україну.

В нас є мотивація – захищати домівку, сім’ю, своє місто і нашу державу в цілому. У них навпаки, ми бачим по оперативним даним, оперативним переговорим які знімає Служба Безпеки і Розвідки України, що вони розчаровані, нажахані, бачать які втрати йдуть і не бачать сенсу цього.

Далі є мародери і ґвалтівники, але це надзвичайно уже дезорієнтовані люди. Але більша маса думала легко пройти по Україні, але тепер, коли протверезіла, бачать, що вижити неможливо. Буває з роти, з 120 чоловік лишається 5, 10,15, вони про це прямо говорять, що перспектив немає.

Тут якраз стримуючий фактор і організаційний, моральний, що дуже важливо. А якщо на місцях вони розпочнуть протести, це вже й загроза Путіну, тому що буде деморалізація сімей, нових мобілізованих, які можуть прибути, але не хочуть воювати. Це вже опір влади, слабкість влади.