Михайло Жирохов, Військовий експерт
Ігор Рейтерович, політолог, політичний консультант
Наслідки ударів РФ 8 липня, саміт НАТО і €40 млрд Україні: аналіз головних подій тижня
Тиждень, що добігає кінця, розпочався з жахливого звірства росіян, коли влада РФ вирішила здійснити терор проти українських міст та українців, випустивши ракети по Києву, Кривому Рогу, Дніпру, Донеччині. Зокрема держава-агресор завдала удару по найбільшій дитячій лікарні України – Охматдит.
Уже протягом тижня відбулась інша визначна подія – 75-й саміт НАТО, який проходив у Вашингтоні – місті, де 75 років тому Північноатлантичний блок і було засновано. Однією з головних тем зустрічі лідерів країн-членів Альянсу стала підтримка Україна, зокрема й реакція на теракт, вчинений Кремлем перед початком саміту.
Ці та інші події тижня, що минає, Факти ICTV проаналізували разом із військовим експертом Михайлом Жироховим і політологом Ігорем Рейтеровичем.
- Масований удар по Україні 8 липня: наслідки та реакції
- Рекордні втрати Росії
- Підсумки саміту НАТО і NSATU
- €40 млрд від країн НАТО
- Переговори з Росією
Масований удар по Україні 8 липня: наслідки та реакції
Після того як 8 липня держава-терорист здійснила масований удар по території України і через ракетні атаки, зокрема, по дитячій лікарні Охматдит у Києві, загинули 44 людей, а ще майже 200 осіб зазнали поранень, відбулося чимало міжнародних зустрічей та активностей. Крім іншого, минула чи не найголовніша подія липня – саміт НАТО у Вашингтоні.
На думку політолога Ігоря Рейтеровича, хоч щодо обстрілу 8 липня і лунало багато заяв з боку країн-партнерів України, все ж політична реакція була недостатньою.
За його словами, реакцію можна вважати “достатньою” з погляду надання Україні військово-технічної допомоги, яка безпосередньо була пов’язана з подіями 8 липня.
Але на рівні, наприклад, суто політичних заяв, чи якихось санкційних дій, то, на жаль, ми отримали менше, ніж могли б. Усе звелося до визнання неприпустимості подібних дій РФ, об’єктивних звинувачень у бік Російської Федерації, а також надання додаткових засобів підтримки Україні, – каже він.
Щодо інших дій, які могли б мати місце, наприклад, у межах засідання Ради безпеки ООН чи винесення цього питання на Генеральну асамблею ООН, то це було також слабкою частиною реакції, оскільки, на думку політолога, такі кроки були самі по собі безперспективні.
Водночас, на думку Рейтеровича, історія із ударами по Україні 8 липня у майбутньому отримає своє продовження, як мінімум, у вигляді видання ордерів на арешт тих людей, які мали стосунок до цієї терористичної атаки.
– Вона (історія з ударами, – Ред.) ще в цьому плані буде десь продовжена. Причому, там ітиметься не тільки про керівників, які віддавали накази, а й, власне, і про безпосередніх виконавців, – вважає експерт.
Політолог продовжує, що та військова допомога, яку обіцяли для України на саміті НАТО, була б і так оголошена, проте удари 8 липня вплинули на те, що розширено пакет із підтримкою, яка стосується ППО.
– Планувалося надати додаткову кількість цих засобів (ППО, – Ред.), але допомога в останній момент, я думаю, була збільшена. Вона (допомога, – Ред.) криється от в тій фазі, що будуть поставлені десятки інших систем. Отже, у цьому питанні буде збільшена допомога. Але, щодо іншого, на жаль, кардинально ця ситуація не змінилася, – вважає експерт.
Фото: СБУ
З цим погоджується і військовий аналітик Михайло Жирохов, який каже, що головною реакцію НАТО на удари 8 липня стало підсилення української ППО.
За словами Рейтеровича, це пов’язано із тим, що такі масовані удари РФ по Україні відбуваються досить часто, тому на Заході є певне звикання до російського терору.
– Це дуже жахливо звучить, але це об’єктивна реальність. Тому вони діють десь у межах якихось запланованих дій. Просто їх реалізують на практиці. Іноді вносять певні корективи, як це було цього разу, але це корективи непринципового характеру, – вважає експерт.
Рекордні втрати Росії
Останнім часом з’являється чимало повідомлень про рекордні втрати російської армії у війні проти України. Так, британська розвідка повідомляє про те, що за останні два місяці – протягом травня і червня – втрати Росії вбитими та пораненими зросли до максимальних значень за весь період повномасштабного вторгнення.
Водночас видання The Economist підбило свої підсумки російських втрат, згідно з якими, Росія подолала новий рубіж щодо втрат особового складу у війні.
За словами військового аналітика Михайла Жирохова, на сьогодні для поновлення сил російській армії “абсолютно точно” вистачає того рекрутингу, який проводить влада РФ у регіонах. Разом із тим, експерт скептично ставиться до тих даних щодо втрат, оскільки каже, що вони не мають змістовних засад під собою.
– Офіційно – нічого (даних про втрати, – Ред.) немає, а розрахунки базуються, скажімо так, на непевних цифрах. Це дуже умовні цифри. Але те, що в них зросла кількість загиблих, це очевидно. Ми бачимо це з того, як вони зараз проводять бойові дії – здебільшого особовий склад, без техніки, – каже він.
За словами Жирохова, це може означати, що найближчим часом Росії може знадобитися мобілізація, яка, до всього, не триватиме відкрито. Замість цього росіян будуть викликати на військові збори, де їх будуть змушувати підписувати контракти на військову службу.
Зокрема, вважає військовий аналітик, не слід очікувати, що Росія посилить мобілізацію на окупованих територіях. За його словами, мобілізацію на територіях, що були окуповані до 2022 року, провели ще тоді ж, коли було повномасштабне вторгнення, тому там уже відсутній мобілізаційний потенціал.
Щодо територій, які Росія окупувала після повномасштабного вторгнення, то тут для Кремля ситуація є складнішою, оскільки населення цих українських земель не поспішає брати російські паспорти.
– А російське законодавство не дозволяє (мобілізувати, – Ред.) з українським паспортом. Тому основне завдання, щоб людина отримала паспорт, а потім вона автоматично потрапляє до військкомату. А після військкомата далі вже йде розмова, – пояснює Жирохов.
Частини територій Донецької і Луганської областей, де Росія насаджувала свою окупаційну владу протягом 8 років перед повномасштабним вторгненням, були за цей час вже “оброблені”, тож чимало населення мало там як українські, так і російські паспорти, що і призвело до масової мобілізації навесні 2022 року, каже експерт.
Підсумки саміту НАТО і NSATU
З 9 до 11 липня у Вашингтоні тривав уже згаданий саміт лідерів країн-членів НАТО, який було приурочено до 75-ї річниці з моменту створення Альянсу у 1949 році.
Перед самою подією, зокрема через публікації у західних медіа, очікування України щодо саміту впали, оскільки стало зрозуміло, що запрошення до військового блоку офіційний Київ не отримає.
Водночас саміт НАТО став продуктивним для України, про що Факти ICTV детально розповідали в окремому матеріалі. Були здобуті як важливі політичні заяви, зокрема, про незворотність шляху України в Альянс, так і формальні речі, як-от заяви щодо остаточних постачань F-16, створення NSATU чи зобов’язання щодо €40 млрд для України на 2025 рік.
Окремою важливою особливістю є саме створення структури для підтримки безпеки України (NSATU), яка координуватиме надання військового обладнання та навчання для України членами Альянсу.
До того ж, з’явилися питання, чи замінить цей формат у межах структури НАТО ту Контактну групу з питань оборони України, яка більше відома в медіа як засідання у форматі Рамштайн. Схожі розмови щодо того, щоб перенести ці зобов’язання з формату Рамштайн на бюрократичні органи НАТО, ведуться вже тривалий час, а останнє засідання Контактної групи було місяць тому, 13 червня 2024 року.
За словами політолога Рейтеровича, наразі не йдеться про те, що засідання у форматі Рамштайн завершено, оскільки, ймовірно, вони відбуватимуться паралельно, але ж НАТО, своєю чергою, взаємозамінить ці зустрічі Контактної групи.
– Тобто вони (засідання у форматі Рамштайн, – Ред.) будуть паралельно відбуватися, а потім цю роль перебере на себе НАТО. І це насправді непогана історія, тому що, коли створюється така окрема структура управління та взаємозв’язків з Україною, це якраз про конкретні дії, – каже політолог.
За його словами, будь-які політичні заяви щодо підтримки України – це добре, але ж найкращим є реальне впровадження цієї підтримки, коли допомога формалізується через бюрократизовані інституції великих організацій, на кшталт Організації Північноатлантичного договору.
– Найкраще, коли з’являється непримітний бюрократ у сірому чи чорному костюмі, або багато цих бюрократів, які кажуть, що “у нас є своя структура, вона відповідає за зв’язки з Україною, і ми починаємо працювати”. Оце найкращий момент. І найважливіше, це навіть не політичний посил, який був у цій фінальній декларації саміту НАТО, а якраз створення цієї структури, яка буде опікуватися зв’язками з Україною, виділення всієї допомоги Україні. Тобто це свідчить про системність роботи і дійсно про невідворотність інтеграції, – вважає Рейтерович.
Водночас, каже політолог, створення такої структури в межах Альянсу не означає, що в ньому будуть працювати представники окремих національних держав-членів НАТО. Відповідно, не йдеться про залучення Угорщини чи Туреччини в NSATU, які за час повномасштабного вторгнення РФ утримують дистанцію стосовно підтримки України.
Це створює певну можливість для маневру, каже експерт, оскільки цей спеціальний формат було обрано з такою особливістю, щоб до нього могли долучитися представники тих країн, які мають таку можливість.
– Ті країни, які, з різних причин, наприклад, не можуть цього зараз робити, вони, не заважатимуть. Ось, скажімо, Австралія, яка союзник НАТО поза блоком, вона виділила їм гроші й кадри. Тому, якщо не буде деяких країн, це не стане проблемою. Головне, щоб вони не заважали. А судячи з того, що рішення ухвалено, структура почне працювати досить швидко, і вони не заважатимуть. Захочуть – потім приєднаються, – каже Рейтерович.
Фото: Офіс президента
А військовий аналітик Михайло Жирохов зазначає, що надії України на саміт Альянсу були геть іншими, оскільки це було унікальною можливістю для того, щоб конкретно прописати дорогу в НАТО, а не просто прокладати умовні містки.
– Я не можу сказати, що результати саміту НАТО були вкрай позитивними. Вони, навпаки, розчарували. Ці зобов’язання, я так розумію, давно вже планувалися, якщо казати про €40 млрд і оці F-16. Це все давно вже обговорювали у ЗМІ, – каже він.
Разом із тим, продовжує Жирохов, таких наслідків від саміту НАТО, які найближчим часом вплинуть на лінію фронту, не буде, оскільки партнерам України слід виконати ще ті обіцянки, які були надані офіційному Києву ще навесні.
– Тому у короткостроковій перспективі жодних результатів не буде. Так, обіцянки – це добре, щось до кінця 2024 року поставимо, дамо гроші на виробництво. Але, розумієте, ті самі данці виділили гроші на виробництво 18 САУ Богдана. Виробництво однієї Богдани займає, хоч я і не хочу оперувати конкретними даними, приблизно декілька місяців. І швидше неможливо зробити, бо в нас немає потужностей, щоб робити як одночасно їх 5, 6 чи 7. Є певні технологічні моменти, коли, навіть занаявності грошей, не можна зробити швидше, – пояснює він.
€40 млрд від країн НАТО
Окремим питанням після саміту НАТО стало зобов’язання країн-партнерів щодо виділення €40 млрд протягом 2025 року. За оцінками різних експертів, може йтися про те, що частина з цих коштів, наприклад, вже передбачена у тій допомозі Сполучених Штатів, яка була проголосована в Конгресі навесні 2024 року. Відповідно, не йдеться про нові зобов’язання, а, швидше, про створення окремого фонду від НАТО, який надаватиме кошти Україні.
Коментуючи ці фінансові зобов’язання країн Альянсу щодо України на €40 млрд, політолог Ігор Рейтерович каже, що все трохи складніше.
– Йдеться про те, що країни беруть на себе зобов’язання виплачувати цю суму, але в зазначену суму входитимуть, наприклад, якісь кошти, які країни виділяють за двосторонніми договорами. Тобто, наприклад, якщо в нас є угоди з Британією, Францією чи з Німеччиною, то вони нам виділятимуть якісь певні кошти, частина з яких буде зарахована до цих €40 млрд. Тобто, це окремий фонд, який буде частково покриватися тими грошима, які виділяють за іншими договорами, – пояснює він.
Паралельно частина коштів буде спрямована до України в обхід цього фонду. Отже, каже експерт, це стане певною “фінансовою подушкою” з боку НАТО щодо майбутньої підтримки українського війська.
– По факту, сума буде більша, оскільки ті самі Штати в цьому році виділили, наприклад, понад $60 млрд. Скільки буде в наступному році, ми не знаємо. Але, наприклад, якщо Німеччина виділяє €7,5 млрд, то вона може з них, наприклад, €2 млрд зарахувати в фонд з цими €40 млрд. А решту у €5,5 млрд, власне, на якусь іншу допомогу Україні. Тому це не ті гроші, які вже є. Там будуть і нові, – пояснює експерт.
Інакше кажучи, продовжує Рейтерович, для України це вигідно з точки зору прогнозування, оскільки ми точно знатимемо, що щонайменше €40 млрд від Альянсу Київ отримає. Але, фактично, грошей буде більше.
Окремим питанням залишається й те, що спочатку генсек НАТО Єнс Столтенберг планував створити фонд на €100 млрд, який працював би протягом п’яти наступних років. Разом із тим, у фонді на €40 млрд цієї довгостроковості на п’ять років немає.
Переговори з Росією
Протягом останніх тижнів, якщо не місяців, так чи інакше актуалізується тема переговорів щодо миру між Росією та Україною. Зокрема, після проведення у червні Саміту миру, почались обговорення щодо залучення до цих переговорів офіційної Москви.
До всього, цього тижня президент Сполучених Штатів Джо Байден заявив, що не слід шукати сенс у переговорах з російським узурпатором Володимиром Путіним, оскільки в поведінці очільника Кремля не помітно змін.
Політолог Ігор Рейтерович каже, що тема переговорів, яка час від часу зазнає змін і актуалізується наново, насправді, особливо не змінилася.
– Є розуміння, що рано чи пізно ці перемовини треба буде починати. Втім, немає розуміння формату. І заява, наприклад, Байдена, була відповіддю на ультиматум Путіна. Росія ж каже, що ми готові до перемовин, але вони висувають ультиматум. Байден, по суті, передає сигнал, що ми теж готові, але ці переговори не можуть бути на основі ультиматуму. Ми повинні тоді дійти до якоїсь спільної позиції, – пояснює він.
Тобто, продовжує експерт, спільну позицію у майбутньому може визначити Україна.
– Зеленський теж казав, що ми готуємося до другого Саміту миру. На цей саміт буде запрошено Росію, але ми досі ще не почули, на яких умовах відбудеться цей саміт. Що буде в основі цього другого саміту? Якщо це Формула миру Зеленського, ну, тоді немає сумнівів, що Росія відмовиться брати в цьому участь, – вважає політолог.
Фото: Getty Images
У випадку, коли це буде якийсь інший сценарій, тоді, можливо, Росія захоче в цьому взяти участь, залучити якісь інші країни і спробувати вийти на щось середнє, вважає політолог.
– Але зараз триває інформаційне накачування. Кожна сторона десь піднімає ставки, зокрема й ті країни, які є партнерами України, вони також ці ставки піднімають. Тому заява Байдена – це відповідь на підняття ставок зі сторони Путіна, мовляв, “ти припусти те, що ти хочеш, і тоді ми зможемо говорити про якісь реальні перемовини”, – каже Рейтерович.
Водночас, каже політолог, Росія поки що не відмовляється від свого ультиматуму, який передбачає окупацію чотирьох областей України, а також півострова Крим.
– Але Захід та інші, я думаю, не тільки Захід, і той же Китай, і, можливо, Індія вже починають натякати Росії, що так не буде. Те, що ви там хочете, може, ми вас розуміємо, що ви цього хочете, але ви цього не зможете зробити. Кажуть Росії, мовляв, “думайте, куди ви можете відступити, думайте, який компромісний варіант може бути для вас прийнятний”. І те ж саме робить Захід. До речі, Україна поки в цій ситуації займає таку собі позицію спостерігача, бо ми не озвучуємо свої бачення можливих перемовин, – каже Рейтерович.
Останнім часом, нагадує експерт, в офіційній риториці України дійсно відсутня позиція щодо кордонів 1991 року або якісь інші речі.
– Зверніть увагу, як змінилася риторика. Цю тему (кордонів 1991 року, – Ред.) зараз не коментують. Чому? Тому що дивляться за позицією сторін. Потім, можливо, Україна вийде з якоюсь своєю пропозицією і запропонує її Росії за підтримки наших союзників. І тоді вже треба дивитись, як Росія відреагує, – каже він.
