На які пенсії розраховувати українцям у майбутньому та чому потрібна реформа

Не розраховувати на високі пенсії та продовжувати працювати порадили українцям того тижня у Мінсоцполітики, бо пенсійні виплати від держави будуть, але невеликими.

Дефіцит коштів у Пенсійному фонді – історія не нова. Роками українцям обіцяють пенсійну реформу і гідні пенсії. Але з повномасштабною війною все стало ще гірше через катастрофу з демографією.

На що розраховувати тим, хто нині працює? З’ясовувала журналістка програми Факти ICTV Наталя Кулик.

Які будуть пенсії в майбутньому

Потрібно працювати, скільки вистачить сил, щоб отримувати більше та накопичувати на гідну старість самостійно, заявили в Міністерстві соціальної політики України.

Пораду Мінсоцполітики самостійно дбати про свою пенсію, бо держава обіцяє лише крихти, українці сприйняли гостро.

Перша заступниця міністра соціальної політики Дарина Марчак пояснює свою заяву сухою математикою. В Україні солідарна радянська пенсійна система. Зараз літні люди отримують свої виплати з податків.

Основний – це ЄСВ, який щомісяця йде до Пенсійного фонду з зарплат офіційно працевлаштованих громадян. І тут назріває проблема, стверджують у Мінсоцполітики.

Населення України скорочується катастрофічними темпами, особливо після початку повномасштабної війни. Держава втрачає працездатну молодь: близько 5 млн українців мігрували за кордон, ще 5 млн – тимчасово залишилися в окупації.

Народжуваність падає, нація старіє – в Україні 10,5 млн пенсіонерів і 10,8 млн людей, які працюють зараз.

– У нас один платник податків забезпечує пенсію для одного пенсіонера. Коли ми говоримо, на який обсяг пенсії ми можемо розраховувати, то маємо зрозуміти, що хтось має сплатити розмір податків протягом місяця. Той розмір, який я хочу отримувати як пенсію. Це основна перепона, – стверджує Дарина Марчак.

Скільки сплачують податків

Щомісяця середньостатистичний українець, який працює офіційно, сплачує приблизно 3 307 грн пенсіонеру. Більшість отримує приблизно такі виплати. Але в нас не всі працюють офіційно і не всі сповна сплачують податки.

Це ще одна причина мізерних українських пенсій – вони лише про виживання. Станом на 2022 рік, працювали не оформленими близько 3 млн громадян.

– Далі наймані працівники, які працюють як ФОПи, сплачують мінімальні внески. Тобто ресурсу, щоб виплачувати пенсіонерам 40%, від їхньої зарплатні просто немає. Просто математично, у Пенсійного фонду – дефіцит. Його держава покриває з державного бюджету, – заявила заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко.

Як і радять у Міністерстві, працювати після виходу на пенсію вже нині вимушені майже 3 млн пенсіонерів – це лише офіційна кількість. Грошей не вистачає на елементарне – ліки, харчування, комуналку.

Ольга Іванівна все життя пропрацювала педагогом. Сама з Чернігівщини, але мусить їздити за 200 км працювати до Києва. Має підробіток консьєржкою в будинку.

– До 4 тис. грн у мене пенсія. Ви знаєте, я змушена працювати, хоч і пропрацювала 40 років педагогом. Я не претендую на велику, але хоч трохи можна додати. Хоча б до 5 тис. грн, – сказала пенсіонерка Ольга Іванівна.

Крім дефіциту грошей, сама пенсійна система у нас складна, непрозора і несправедлива, визнають у Мінсоцполітики. Кричуща різниця між пенсіями суддів, правоохоронців, вчителів і медиків.

Складні формули та понад 160 різних надбавок – це все треба спрощувати, щоб людина замолоду розуміла, на яку виплату розраховувати. Найсправедливіший варіант: скільки сплатив ЄСВ – стільки й отримав.

– Коли ти не розумієш, яким чином твій внесок в пенсійну систему впливає на твій розмір пенсії, то це не стимулює сплачувати внески. Реформа має на меті виправити ці дисбаланси, – зазначила заступниця міністра Дарина Марчак.

Реформа пенсійної системи

У Мінсоцполітики спершу хочуть реформувати солідарну пенсійну систему, бо в час війни та нестабільності альтернатив їй немає.

У розвинених країнах співіснують одночасно дві системи – солідарна і накопичувальна – коли відкладаєш гроші на майбутню пенсію у спеціальні фонди.

В Україні теж є така можливість. У нас діє добровільне накопичувальне пенсійне страхування, і є десяток недержавних пенсійних фондів. Поки це не дуже популярно, кошти на старість збирають лише 900 тис. громадян.

Жителька Ірпеня Лариса Степанушко відкладає для себе, а зараз вже навіть відкрила рахунок для дитини. З кожної зарплати – 10% на майбутню пенсію.

– Можна скільки завгодно звинувачувати державу, але ми маємо подорослішати. Кожен має зрозуміти: не буде пенсії, ну не буде її, в державі немає грошей, – заявила Лариса.

Але водночас, стверджує жителька Ірпеня, влада має провести роз’яснювальну роботу та підготувати якісну реформу, а не лякати людей голодною старістю.

– Щоб люди зрозуміли, хто це, що це, як працюють недержавні фонди. Має бути потужна інформаційна кампанія. Натомість в Україні є лякалки: пенсії не буде через 15 років, через 10 років. Добре, не буде. А що з цим робити? – запитала Лариса Степанушко.

У недержавних пенсійних фондах кошти не лежать просто так: їх інвестують, а на рахунок капають відсотки. Хоча за роки інфляція все одно щось “з’їсть”. Але так накопичує увесь світ.

У Мінсоцполітики не відкидають ідею з обов’язковою накопичувальною системою. Але коли до неї буде готова наша економіка – ймовірно, після війни. Реформу солідарної системи обіцяють наступного року, правда заяви про це лунають останні 20 років.