Bang! Про подвійні стандарти і скандал із MARUV на Євробаченні

Bang! І ніхто уже не їде на Євробачення. Bang! І скандал навколо співачки MARUV та гастролей модних українських виконавців у московських клубах показав проблему глибшу, аніж дружба із Росією в ажурних негліже.

П’ять років нікого не хвилювали особливо подвійні стандарти, зав’язані то на гібридних заробітках, то на способах відбілити контакти із Москвою рафінованим патріотизмом, феєричною дипломатією чи особливостями економіки, десятиліттями зав’язаної на російські ринки.

Можна простити російські паспорти родини розвідника Семочка і визнати прийнятними сумнівні способи контрабанди російських запчастин для української оборонки.

Але на виду ми завше боротимемося за еталонний патріотизм і правильну громадянську позицію на пісенному конкурсі, якому надають надмірного ореолу хіба країни пострадянського простору.

Якщо у 2005 році конкурс Євробачення міг якось відкрити українського артиста широкій аудиторії, яке значення він має у 2019 році? Коли за допомогою домашніх роликів у YouTube та Instagram світовими знаменитостями стали Дуа Ліпа та Ед Ширан?

Який сенс у політизації пісенного конкурсу, якщо свого часу співачка Лобода патріотично вішала у 2009 році на барабани прапори України, а зараз прагматично забирає всі російські грамофони у Москві?

Замість того, щоб відправити на конкурс співачку MARUV, суперпопулярну за поребриком із правильним меседжем, – наші співаки заради іміджу країни готові скасувати гастролі у державі-окупанті. Ми отримали ображену співачку, на почуттях несправедливості і вкраденої заслуженої перемоги, якою грають численні російські ЗМІ.

Шкода грошей на організацію нацвідбору і СМС, надісланих за усіх учасників.

А ще більше шкода усвідомлювати, що половинчатість і спроба змінити правила гри через некомфортний для певних осіб результат — стали хронічним захворюванням, яке періодично переростає у термінову госпіталізацію усіх інституцій країни.

Цього тижня ми пережили сором зі скасування КС статті про незаконне збагачення – дуже важливої для безвізу, і розповіді про контрабандні деталі для українських БМП за завищеними цінами у 2-5 разів через поребрик.

Тут не було такої прискіпливості, як до діалогів артистів, яким влаштовували допит на тему громадянської позиції. Тут не судили за зовнішнім виглядом учасників процесу чи за випадковими скріншотами танців на сцені.

Ви знаєте, чому нам тяжко зараз згадувати першу п’ятирічку висмикнутого Криму, майбутнього політичних в’язнів чи туманне майбутнє України після реалізації проекту Північний потік-2? Ми не вміємо стояти за своє, де треба. Ми правила не диктуємо, а змінюємо їх, коли уже на задорогий у всіх сенсах пісенний конкурс і їхати ніхто не хоче.

Ми прискіпливі до дрібного, але чи багато патріотично налаштованих громадян можуть назвати прізвища полонених моряків чи назвати фільмографію Сенцова?

Якщо ні, продовжуйте гуглити російські серіали, продовжуючи публічно говорити про стандарти патріотизму і вишукуючи руки Кремля.

Якщо так, то російські гастролери з українського шоубізу – це продукт нашого часу і він не міг би народитися, якби політична верхівка сама остаточно відмовилась від турне і заробітків у Росії.

Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер.