Мрія песиміста: Зеленський – найкращий президент

Україна продовжує сперечатися про те, яке майбутнє її чекає після інавгурації Володимира Зеленського.

Знаєте, я щиро хочу програти всі свої парі та помилитися в прогнозах. Виявився неправим в побоюваннях. Я буду страшенно радий, якщо через рік ви будете мені поблажливо розповідати про те, в чому саме я прорахувався. А я киватиму і думатиму про те, що прогнозист з мене нікудишній.

Хочу виявити, що Володимиру Зеленському вдасться звільнити полонених моряків і витягнути з в’язниць політв’язнів. Хочу виявити, що новачкові української політики вдасться все те, що не вдавалося його попередникові.

Я буду страшенно радий, якщо Зеленський збереже незалежність Нацбанку, захистить Приватбанк від колишніх власників, а держбюджет – від їх претензій на компенсації.

Я аплодуватиму, якщо за нього в Україну не пустять на гастролі всіх тих, хто відзначився виступами в Криму. Якщо армію продовжать переозброювати, а суверенітет – захищати. Якщо країна й надалі дрейфуватиме в Європу і співпрацюватиме з МВФ, НАТО і Брюсселем.

Я не буду вигадувати претензії, якщо корупцію вдасться знизити, а судову реформу вийде реанімувати, прокуратура перестане бути виборною і неефективною. Хочу, щоб за нього українська економіка стала інноваційної, податкове адміністрування – простим, а правила гри – прозорими й однаковими для всіх.

В невідворотності цього сценарію мене переконують виборці Володимира Зеленського. Ті самі, які дорікають мені в зайвому скептицизмі і спробах дути на воду. Ті самі, які впевнені, що їм ніколи не жилося так погано, як за чинного президента.

Мені не потрібно, щоб президент моєї країни їздив на велосипеді, не користувався охороною і купував продукти на ринку, катаючись на громадському транспорті.

Навпаки, мені потрібен президент, який знає ціну грошам, вірить в ринкові механізми і знає, як зводити дебет з кредитом і вміє тримати слово.

Загалом мені потрібен той самий президент, в існуванні якого штаб Володимира Зеленського переконує останні три місяці. Президент, перед яким мені буде соромно за свою невіру, за свої сумніви, за свій скепсис.

Я готовий до того, що через п’ять років розповідатиму дітям про те, як помилявся спочатку щодо нього, як підозрював його в некомпетентності і нещирості. Я проситиму вибачення перед його прихильниками, закину публіцистику і почну писати тест-драйви.

Мені ніколи так не хотілося помилитися в прогнозах, як зараз. І я з радістю публічно говоритиму про те, що ви були прозорливішими за мене, зумівши розгледіти в Зеленському все те, що сьогодні я ніяк не можу знайти.

Автор: Павло Казарін, журналіст.