Отримувати документи РФ було помилкою

Напевно, Казарін зразка 2020-го міг би багато чого порадити Казаріну з 2014-го.

Наприклад, розповів би про те, що буде помилкою отримувати російські документи. Вони реально знадобляться лише тим кримчанам, які залишилися жити на півострові. Вони будуть потрібні для шкіл і лікарень, для роботи і соціальних виплат. А я переїду на материк вже у жовтні.

Протягом всіх цих місяців Крим покидатимуть мої друзі. Вони розуміли, що відбувається, краще за мене. Поки я ховався в регіональній ідентичності – вони жили в рамках загальногромадянської. Мій внутрішній кримчанин поступиться місцем внутрішньому українцеві набагато пізніше. І тільки тоді я зрозумію, чому для моїх друзів було важливо не отримувати російські документи.

Вони виявилися принциповішими. Поки я намагався зберегти свій маленький світ – вони йшли на фронт. Поки я намагався жити “під радарами” – вони ставали волонтерами. Мені немає чим пишатися у моєму 2014-му. Мої друзі просто виграли мені час, який я витратив на рефлексії.

Навіть в жовтні, пакуючи речі у багажник, я вмовляв себе, що це не назавжди. Після від’їзду встигну повернутися до Криму ще двічі. А потім в Сімферополі ФСБ заарештує мого колегу – і далі я буду спілкуватися з родичами лише в месенджерах.

Читайте: Телеведучий ICTV став переможцем премії імені Георгія Ґонґадзе у 2020

Я нинішній міг би багато розповісти собі попередньому. Підстрахувати від помилок. Випрямити дороги. Підстелив би соломки і відретушував би біографію. Але тільки навряд чи без цих помилок той колишній Казарін міг би стати нинішнім. У бумерангів неприємна траєкторія, але свої бумеранги я запустив сам.

Коли я відправляв в російське посольство заяву на вихід з громадянства – думав, що зіллють саме її. Детальна анкета на три сторінки із зазначенням всіх номерів і дат. Я помилився. Злили документи з паспортних столів – один з яких в Сімферополі, а інший в Москві. Синхронний доступ до обох папірців міг бути тільки у людей з погонами. Коли наступного разу мене запитуватимуть про докази того, що Шарій працює в зв’язці з російськими спецслужбами, я знатиму, що відповісти.

Напевно, подібна увага має навіть лестити.

Судячи з усього, проросійські хлопці довго танцювали на моїх паспортах. Цілком логічна поведінка для тих, через кого рахунок російських паспортів в Криму йде на мільйони.

Дякую тим, хто підтримав. Ви, звичайно, справжня кавалерія. Хтось із вас знав про мої секрети, хтось ні. І тепер мені ніяково перед тими, кому я не говорив.

Прекрасно розумію тих, у кого залишилися запитання. Ваш скепсис більш ніж виправданий. Знаєте, я не налаштований ховатися за обставинами. Свою біографію я пишу сам – і тому авторство помилок теж належить мені.

Я планував закінчити цю історію до розголосу. Тепер буду закінчувати після розголосу. Документи для посольства зібрані – залишилося лише дочекатися, поки воно знову відкриє запис.

Піду провітрювати шафу від скелетів.

Автор: Павло Казарін, журналіст.