Правильні думки – ключ до спокою: як перестати перетворювати тривожність в агресію

Сьогодні я зловила себе на тому, що намотую кола по кімнаті. Після читання новин. Думала про загальну тривогу.

У динаміці реакцій тривога, зазвичай, змінюється агресією. І нам би всім простежити, щоб ця агресія найближчими днями не була спрямована на людей, які нас оточують. Її б перетворити на енергію дії. Будь-якого.

Нам та дітям дуже важливі регулярні заняття, те, що робимо постійно, те, що називається рутина. Це підтримує відчуття безпеки. Зарядка вранці, прогулянка вдень, какао о шостій годині, мультик після школи, колискова перед сном, зустрічі у призначений час з родиною та друзями. Жити Життя, що б не відбувалося.

І дуже важливо перемикати увагу. Сьогодні я вдивлялася у ознаки весни. І частіше дзвонила синові, тиснула доньку і гладила кішку. І каталася на самокаті. Ми поговорили вкотре із чоловіком про наші плани. Про безпечні місця у квартирі. Стежте за тим, щоб телефони та акумулятори були заряджені.

Я точно за будь-яких розкладів знаю, що залишусь там, де буду дієвішою – знаю, що можу взяти на себе дбати про дітей, щоб дорослі могли зібратися з думками і силами. І знаю, що при робочому інтернеті буду в контакті з тими, кому може бути важливо на мене розраховувати.

Я зараз, коли продумала дії – спокійна.

Чоловік мене вчить поводженню зі зброєю (ні юного, ні влучного стрільця з мене, на жаль, не вийде). Не мій інструмент. Та й впевнена, що не стане в нагоді. Але чим більше навичок, тим більше стійкості. Тир у місті працює.

Цього тижня я просила всіх студентів – дивитися один одному в очі, виявляти і помічати близькість, просити про допомогу, обійматися і затримуватися в обіймах, переводити погляд від екрана телефону на лінію горизонту, рухатися, приділяти увагу тому, що приносить радість, частіше говорити один одному – “я з тобою”, повільно їсти, відчуваючи смак їжі.

А ще – ми на всіх гуртках співали самі собі колискові. Вигадували для себе колискові. Спробуйте – декілька хвилин, не словами, а просто, видаючи звуки, гудячи, мукаючи. Самі собі.

Я себе зараз часто так заспокоюю. Колихаю свою внутрішню стривожену дівчинку.

Ми отримуємо дофамін, коли негативні прогнози не здійснюються. Нехай усі тривожні прогнози не виправдаються.

Але нехай у нас буде стійке відчуття – хоч би що відбувалося – ми, на скільки можливо, готові, ми разом. І так важливо, щоб тривога цих днів не провокувала агресію, яка нас розділяла б.

Ми точно впораємося.