Саргсян подав у відставку: чому зміна керівництва не вплине на політичний курс Вірменії

Для того, щоб зрозуміти, що саме відбувається у Вірменії, та що буде далі, варто подивитись на карту.

З одного боку ми бачимо Туреччину, з якою у Вірменії конфлікт навколо трагедії геноциду вірмен. Анкара не визнає факт геноциду, а Вірменія, в свою чергу, не може з цим змиритись. Як результат – обмежені політичні та економічні контакти, фактично закритий кордон.

Далі – Азербайджан. З ним у Вірменії війна. Нагірний Карабах – один з перших майданчиків на якому, колись СРСР, а зараз Росія, випробують тактику створення крапок напруження, щоб втримувати цілий регіон.

На сьогодні, почати проводити відверто антиросійську політику для Азербайджану означає, що РФ підтримає Вірменію і відбудеться ескалація в Нагірному Карабасі. Як результат – внутрішньополітичні проблеми для Алієва.

Читайте:  Протести в Єревані: прем’єр-міністр Вірменії подав у відставку

А будь-які кроки Єревану від Росії приведуть до зменшення російської підтримки та наступу азербайджанської армії, що спричиніть внутріполітичний колапс вже в Єревані.

На півдні – Іран. Наразі, Вірменія може вести політику відновлення ринкових відносин з Іраном, проте південна країна – ісламська, до того ж вона має конфлікти з ЄС та США та знову балансує на межі нових санкцій.

На півночі – Грузія. Теоретично вона могла б стати союзником Вірменії, проте в боротьбі за свою незалежність для них Азербайджан є більш важливим партнером, ніж Вірменія. Зважаючи на розширення нафто та газопроводів, що йдуть з Баку до турецької території, Грузія знаходиться під впливом і Азербайджану, і Туреччини, з якими у Вірменії дуже погані політичні стосунки.

Переглядаючи всі ці варіанти, як може змінитись ситуація у Вірменії? А ситуація ніяк не зміниться, оскільки Вірменія має відкрити чи потенційні конфлікти з усіма найближчими країнами, а єдиний союзник, який може підтримати Вірменію у цій боротьбі – Росія.

На сьогодні Росія з одного боку тримає Вірменію на гачку, та з іншого – вона виступає гарантом незалежності Вірменії. Відповідно, відхід від Росії – це політична та військова поразки, а також політичний колапс в середині самої країни.

Читайте: Протести в Єревані: до демонстрантів приєдналися військові

Спроба знайти хоча б якихось союзників – справа не легка. Україна вже 4 роки знаходиться в стані війни з Росією та намагається вирішити дану ситуацію, але поки безуспішно.

Компроміс з Анкарою можливий лише тоді, коли Вірменський парламент проголосує за те, що трагедія початку ХХ сторіччя – не геноцид. Політик, що запропонує таке в залі парламенту – перестане бути вірменським політиком – його карʼєра закінчиться.

Компроміс з Азербайджаном можливий лише за умови визволення принаймні тих територій, що не входили до складу Нагорного Карабаху (райони з азербайджанським населенням в минулому, що були окуповані Вірменією).

Читайте: При владі Саргсяна Вірменія стала васалом Росії: що буде далі

Але ж війна йде з 1992 року. Відповідно до цього, в країні велика кількість ветеранів та зброї, що певною мірою унеможливлює політичні зміни. Якщо певна політична фігура, лідер, захоче вирішити довготривалу війну шляхом поступок зі сторони Вірменії, це буде останній день не тільки політичної діяльності, а й, можливо, його життя.

Тому, хто б не прийшов до влади, більш демократичний чи менш демократичний уряд, він буде знаходитись під дуже міцним тиском Росії та під великою залежністю від неї.

Окрім військової та політичної присутності, росіяни вже отримали контроль над значною частиною енергетики, транспортної системи та промисловості Вірменії. Російська Федерація володіє не тільки політичним та військовим важелями, а й економічними.

Вірменія на сьогоднішній день не є економічним лідером регіону. Тому, зміна керівництва ніяк не вплине на політичний курс держави, який залишиться в російському полі.

Максимум, на що може розраховувати вірменський народ – дуже обережний та повільний відхід від Росії, повільніший ніж у Білорусії та Казахстані. Тому Вірменія буде останні союзником РФ, навіть коли від неї всі почнуть відвертатись.

Тільки після такого уведення варто аналізувати причини відставки Саргсяна. Республіканська партія Вірменії контролює місцеву владу, силовиків та економіку.

Саргсян, подавши у відставку, забезпечив таким чином собі спокійне життя та зберіг певні важелі впливу в парламенті, що дають змогу і надалі керувати політичним процесом у Вірменії.

Читайте: Росія претендує на Вірменію: які можливі сценарії

Зважаючи на баланс сил в парламенті, не важливо хто буде прем’єром. Його можна легко позбавити посади – опозиція, що влаштувала протести має лише 7 місць. Тому, хто б не прийшов до влади, загальну політичну ситуацію це ніяк не змінить.