Цьогорічний відбір до ЧС-2018 ознаменувався не тільки не виходом збірної України на світову першість до Росії, але і катастрофічним дефіцитом нападаючих. Якщо ще пару років тому на позицію форварда претендували відразу декілька виконавців (наприклад, на Євро-2012 їх було 5), то зараз й одного знайти проблема.
Факти ICTV згадують, кого в різні часи вважали майбутнім вітчизняного футболу й називали другим Шевченком.
Олексій Бєлік
У середині 2000-х Бєлік вважався висхідною зіркою донецького Шахтаря. Спритний і технічний форвард багато забивав за юнацьку і молодіжну збірну України, добре зарекомендував себе і в першій команді гірників. Його головною фішкою були голи, забиті ножицями.
Але талановитий нападник так і не зміг розкритися на всі 100. Із приходом у Шахтар Луческу Бєлік вилетів з основи. Роль дублера він виконував і в збірній України часів каденції Олега Блохіна.
Зрештою, Олексій спікся. Його перехід у Дніпро, а потім і в запорізький Металург нічим хорошим не закінчилася. У 2013-му Бєлік зав’язав з професійним футболом, а нині працює футбольним агентом.
Олександр Гладкий
Золотий хлопчик харківського футболу дуже рано заявив про себе. Граючи за муніципальний ФК Харків, Гладкий у 19 років став кращим нападаючим чемпіонату України. Після цього кар’єра форварда різко почала свій злет: перехід у донецький Шахтар, виклик у збірну України, дубль на Камп Ноу у ворота Барси. Здавалося, ось він новий Шевченко, а може, навіть і кращий.
Але Олександр “не виправдав наданої йому високої довіри” і поступово його прізвище стало фігурувати в мемах та різного роду троллінгу. Гладкий не просто перестав забивати, а став тринькати гольові моменти.
Бенефісом збитого прицілу Олександра став його виступ за київське Динамо, куди він перейшов із донецького Шахтаря. Форвард у 8-ми матчах жодного разу не зміг вразити ворота суперників і відправився піднімати львівські Карпати.
Артем Мілевський
“Якби не пиво, ти б став відомим”. Рядки цієї пісні групи Поющие разом мають пряме відношення до колись одного з найбільш грізних форвардів незалежної України.
Мілевський володів чудовою технікою, баченням поля, високим інтелектом, вмів зіграти стовпа і був незамінний в підіграванні. Але пристрасті до легкого життя, дівчат, клубів та алкоголю погубили кар’єру Мілі. Після відходу з Динамо форвард так і не зміг повернуться на той рівень, на якому він був у ДК часів Сьоміна і Газзаєва.
Нині Артем піднімає в Білорусі брестське Динамо
Артем Кравець
Свого часу Суркіс називав цього хлопця майбутнім київського Динамо. Але після того, як Артем сильно про себе заявив матчами за Динамо-2 і першу команду (особливо пам’ятний дубль у ворота Валенсії на Местальї в сезоні 2008/2009 в 1/16 Кубка УЄФА), нападник так і не зміг додати. В Динамо сидіти в дублі йому не хотілося, а оренди в київський Арсенал, німецький Штутгарт й іспанську Гранаду – реанімувати форварда не змогли. Кравцю вже 28 і він, як і раніше, грає за Динамо, але знову далеко не перших ролях.
Андрій Ярмоленко
Хлопчик зі 130 км із нинішнього списку домігся, мабуть, найвищих висот. І якщо до рівня Шеви йому ще дуже далеко, то своєю працездатністю і величезним бажання йти вперед Андрій як мінімум заслужив вважатися найкращим футболістом України останніх років.
Його перехід із Динамо в дортмундську Боруссію за 25 млн євро став рекордним для біло-синіх і перевищив навіть трансфер Шевченка в Мілан (23 млн євро).
Хто знає, можливо, Ярмоленко ще зуміє стати одним із найкращих футболістів Європи, але для цього уродженцю Чернігова потрібні перемоги на найвищому рівні, а поки таких немає.
