17 березня в Москві помер скандальний політик і письменник Едуард Лимонов. Йому було 77 років.
Лимонов мав імперські погляди і різко негативно ставився до незалежності України і неодноразово закликав до порушення територіальної цілісності країни.
Факти ICTV зібрали все, що відомо про Лимонова.
Біографія Едуарда Лимонова
Народився у Дзержинську в Росії у сім’ї працівника МВС і домогосподарки. В дитинстві переїхав з сім’єю до Харкова, де закінчив вісім класів школи.
Деякі джерела вказують, що у Харкові він грабував квартири та магазини, а також перебував на обліку в міліції, однак до відповідальності не притягувався.
У 1967 році переїхав до Москви і заробляв шиттям штанів, а через рік почав писати невеликі оповідання. Поступово став членом літературного андерграунду Москви, друкував вірші у СРСР і за кордоном.
У 1972 році був викликаний в КДБ, де від нього вимагали співпрацю. Після відмови вимагали або повернутися до Харкова, або емігрувати. У 1974 році він виїхав до США і був позбавлений радянського громадянства.
У Нью-Йорку працював коректором в газеті Новое русское слово. Розчарувавшись у цінностях західної демократії, почав писати критичні статті проти капіталізму. Нові оповідання відмовлялися друкувати, а у 1974 році у СРСР передрукували його оповідання про розчарування від життя в США. За це був звільнений з емігрантських видань і мусив займатися різними роботами.
Читайте: Стала відома причина смерті Едуарда Лимонова
У 1976 році написав роман Це я – Едічка, який відмовлялися друкувати у США з огляду на графічний опис гомосексуальних сцен та критику США.
У 1980 році переїхав до Франції і через сім років отримав громадянство. Продовжив друкуватися в емігрантських і французьких виданнях.
У 1991 році повернувся до Москви і через рік повернув радянське громадянства. З 1992 року жив у Москві. Брав участь в діяльності праворадикальних партій та об’єднань Росії, друкувався в газеті День.
У 1992 році познайомився з Володимиром Жириновським і вступив в ЛДПР. У тому ж році став міністром безпеки у тіньовому кабінеті ЛДПР. Організовував поїздки Жириновського до Франції.
Через авторитарний стиль керівництва партією залишив ЛДПР і заснував Національно-радикальну партію.
Пізніше познайомився з правим політиком Олександром Дугіним і був проголошений лідером Національно-більшовицького фронту.
У 1995 році була порушена перша кримінальна справа через публікацію в газеті Лимонка. Він перераховував погані народи: чеченці, хорвати, латиші, чехи, інгуші та словаки і закликав до їх вбивства. Також висловлював жаль, що Сталін не докінця депортував народи Кавказу.
Друга кримінальна справа стала найскандальнішою. Лимонова звинуватили у терористичній діяльності і спробі силового захоплення влади в північному Казахстані.
За вироком суду він отримав чотири роки ув’язнення в колонії загального режиму.
У 2003 році Міністерство юстиції РФ відмовило в реєстрації партії Лимонова як загальнонаціональної партії. Незважаючи на нелегальний статус, Лимонов продовжив політичну діяльність.
Лимонов та Україна
Лимонов ставився негативно до незалежности України. Він мав імперські позиції та вважав українську державність “неприродною”.
У 1999 році згідно з постановою СБУ його було проголошено персоною нон-ґрата у зв’язку з закликами до порушення територіальної цілісності України.
24 серпня 1999 року Лимонов разом із 15 членами партії ввірвався до матроського клубу Чорноморського флоту РФ у Севастополі. Він закликав переглянути статус міста і передати його Росії. За допомоги міліції блокаду клубу було знято, члени партії отримали по 15 діб адміністративного арешту. Це спричинило депортацію Лимонова.
У червні 2003 році Лимонова депортували вдруге при спробі в’їхати в Україну відвідати хворого батька й заборонено приїздити аж до 2008 року. У 2007 році Україна та Росія скасували списки персон нон-ґрата і Лимонов знову приїхав до Харкова.
Хоча його спочатку й зупинили, після перевірки документів все ж таки дозволили відвідати Україну.
– Я б взяв до складу Росії ті області, які напевно приживуться в Росії: Донецьку, Луганську, Харківську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську, Одеську і, може бути, задумався б, брати чи ні Дніпропетровську. Справа в тому, що потрібно поспішати і брати все, що можна до того, як Україна вступить в НАТО. А Україна обов’язково вступить до НАТО. Після вступу, щоб возз’єднати з Росією українські області, доведеться конкретно воювати з НАТО. Тому потрібно зараз поспішати, – говорив він про Україну.
Нагадаємо, Едуард Лимонов помер після госпіталізації 15 березня. У нього почалася кровотеча через тривале онкозахворювання.