Нас атакував СРСР, українців – Росія: чому Фінляндія вирішила вступити до НАТО
Після початку великої війни в Україні, яку проти неї розв’язала Росія, дві раніше нейтральні країни – Швеція і Фінляндія – заявили про те, що хочуть стати членами НАТО.
Розширення військового союзу – те, проти чого завжди відкрито виступає Кремль. Що ж далі? Невже Москва перешкоджатиме і їм, як членство цих країн у НАТО вплине на можливість вступу до НАТО України, і чим зрештою закінчиться військове протистояння між Москвою та Києвом.
Усі ці запитання кореспондент Факти тижня Володимир Рунець поставив заступнику держсекретаря із закордонних справ та безпекової політики Фінляндії Каю Зауеру.
— Дуже дякую, що приєдналися до нас тут, у Києві. Як ви оцінили б шанси Фінляндії на вступ до НАТО?
— Напевно, я краще спочатку занурю вас у певний контекст, перш ніж відповідати на запитання. Дві головні причини, чому Фінляндія вирішила подати заявку на членство в НАТО. Перша – це серія вимог до НАТО та США, які Росія висунула наприкінці минулого року. Ми тоді відчули, що ці вимоги порушать наш суверенітет. Ми завжди розглядали членство в НАТО як опцію для себе, а вимоги Росії фактично б знищили для нас таку можливість. Це перша причина.
Друга причина – це російська агресія проти України, яку ми вважаємо серйозним порушенням міжнародного права. Це агресія проти суверенної держави, це виклик міжнародному порядку, який ґрунтується на певних правилах, які ми всі разом розробили після Другої світової війни. Вони також лежать у фундаменті європейської архітектури безпеки. Ось, власне, контекст, чому Фінляндія вирішила подати заявку до НАТО.
— Упродовж десятиліть після розпаду СРСР Фінляндія намагалася зберегти цей позаблоковий статус. Чи зазнавала країна якогось тиску з боку СРСР і Росії з метою не вступати до НАТО і чому?
– Так. Ми дотримувались політики військової позаблоковості. Це важливо. Але ми були політично союзниками, ми стали членом ЄС у 1995 році, але не було рішення приєднатися до військового союзу. Але з початком російської агресії ми відчули, що безпекове середовище змінилося, фінський уряд опублікував звіт, в якому надається аналіз нашої безпеки.
На підставі цього аналізу ми й ухвалили політичне рішення подати заявку до НАТО. Реакція Росії на це не була надто сильною. Президент Нііністьо повідомив президента Путіна про рішення фінської влади. Тож ми не почули надто негативної відповіді на наше рішення.
Звичайно, з їхнього боку ми чуємо критику, вони не вважають наше рішення правильним, але з іншого боку – кожна країна самостійно вирішує, як організувати власну безпеку. Ми ухвалили суверенне рішення, засноване на ретельно зробленому аналізі нашої безпеки.
— Як ви вважаєте, чому Путіна влаштовує вступ Фінляндії та Швеції до НАТО, але зовсім не влаштовує вступ України до Альянсу?
— Важко прочитати, що в головах у Москві, і давати відповіді від їхнього імені. Але я думаю, є різниця між Фінляндією та Швецією – і Україною з погляду Росії. Фінляндія та Швеція тривалий час співпрацюють з НАТО, ми розвиваємо партнерські програми з 1994 року. Ми вже кілька років як виросли до рівня партнерства з розширеними можливостями. Так що ми маємо дуже тісне співробітництво з НАТО, тож, може, в Росії сприймають нас як давнього партнера НАТО, і наша заявка для них була очікуваною.
— Хоча Фінляндія процвітає в економічній, політичній та в усіх інших сферах, ми знаємо, що Москва завжди намагалася тиснути на Гельсінкі й чинити великий тиск на політичне середовище та політичний істеблішмент. Чи відчували ви якийсь тиск останнім часом?
— Останнім часом Фінляндія та Росія не надто контактують на офіційному рівні, звичайно ж, через санкції. Торгівля також припинилася. Навіть контакти між звичайними людьми скоротилися, спочатку через пандемію, а тепер через російську агресію щодо України.
Те, що ви говорите про російський, або ще радянський тиск на Фінляндію, це правда. У минулому, особливо за часів холодної війни, ми тоді відчули сильний тиск з боку СРСР, але слід сказати, що після завершення холодної війни, після того, як Фінляндія стала членом ЄС, взаємини між країнами певною мірою нормалізувалися.
Звичайно, ми сподівалися побудувати взаємини, які ґрунтуються на співпраці. Але я думаю, що Росія не скористалася такою нагодою. Причин того, що стосунки зіпсувалися, кілька. Найголовніша причина – агресія проти України.
— Ініціатива про вступ до НАТО — скоріше символічний крок, яким ви хочете показати Росії, що Фінляндія є незалежною країною і робитиме все, що захоче, чи це реальна загроза безпеці, яку ви, ймовірно, відчуваєте?
— Це не символічний крок. Це одне з найважливіших рішень у сфері нашої зовнішньої безпеки. Можливо, у цій категорії було рішення про вступ до ЄС, але членство в НАТО – це більше, ніж символічний крок. Він ґрунтується на оцінках того, як змінилася ситуація у сфері нашої безпеки. І найбільша зміна, або найістотніший чинник, який спричинив зміни – це російська агресія, військовий напад Росії на Україну.
Як і в України, у нас з Росією великий кордон, і коли Росія робить такі речі, це не може не мати наслідків. Це змушує нас підвищувати власні заходи безпеки, зокрема через вступ до НАТО. Ми також у цьому бачимо поліпшення регіональної безпеки.
— Що ви робите з погляду безпеки? У країні відбуваються якісь військові навчання? Ви збільшуєте збройні сили вздовж лінії кордону?
— Це запитання, яке нам часто ставлять іноземні журналісти. Напевно, вони часто розчаровані, бо не знаходять нічого особливого у Фінляндії. Наша базова військова підготовка, готовність протистояти дуже високі, ми маємо добре екіпіровані сили оборони, великий військовий резерв, і у нашого населення високий рівень мотивації захищати свою країну.
Буквально кілька тижнів тому ми проводили дослідження, яке засвідчило, що 83% населення візьмуть до рук зброю для захисту своєї країни. Це, очевидно, найвищий показник серед європейських країн, за винятком, мабуть, України.
Я думаю, що це дуже потужний сигнал. Це сигнал, що ми готові до будь-якого розвитку подій.
— Обидві країни, Фінляндія та Україна поділяють величезну лінію кордону з Росією. РФ є найбільшим сусідом обох країн. Ще у 2014-му ми почули повідомлення Заходу про те, що Україна та Росія мають спільні історичні зв’язки. Напевно, те саме можна сказати і про Фінляндію. Але яке сприйняття Росії зараз? Чи вважають фіни Росію сусідом, ворогом, суперником чи загрозою?
— Завжди дуже важко говорити про колективне сприйняття. У країні живуть 5,5 млн фінів, у яких можуть бути зовсім різні думки щодо РФ. Але я можу сказати, що в контексті нашого сприйняття Росії дуже важлива історія. Фінляндія була частиною Шведської імперії 600 років, а потім ще 100 під правлінням Росії, перш ніж стати незалежною. Росія була частиною нашого життя протягом нашої національної історії.
Були деякі позитивні моменти, як під час автономії у складі Російської імперії, ми мали автономні права. Але було й багато негативних моментів, як, наприклад, у шведський період, коли Фінляндія була своєрідною буферною зоною між Росією та Швецією. Це дуже схоже на те, з чим стикалася і Україна. Усі пам’ятають Полтавську битву і у Фінляндії.
У нас був дуже важкий період русифікації вже наприкінці російського правління. Цей період дуже вплинув на розвиток фінського національного руху. А в період Другої світової війни ми почували себе, як зараз почуваються українці, коли нас атакував наш великий сусід: нас – СРСР, українців – Росія.
А потім настав дуже тяжкий період у взаєминах під час холодної війни. СРСР намагався впливати на Фінляндію, а ми чинили опір політично, намагаючись зберегти свою демократію та західну модель економіки. Отже, всі ці фактори, якщо зібрати їх воєдино, важливі в розумінні Росії фінами. Але з іншого боку, мені здається, фіни досить відкриті до росіян, коли йдеться про особисті контакти, але при цьому вони не розуміють колективної поведінки Росії як радянської системи, а до цього царської системи, а сьогодні у тому вигляді, в якому Росія існує зараз.
— В Україні було проведено опитування, яке показало, що багато українців вважають, що будь-які зв’язки з Росією мають бути припинені прямо зараз після того, як вона масово напала на країну. Чи відчувають фіни те саме?
— Маю сказати, що фінський народ дуже сильно відреагував на ситуацію в Україні, на російську агресію проти України, фіни дуже солідарні з українцями, вони співчувають українському народу. Напевно, також завдяки нашому власному історичному досвіду. Це відображено і в політичних рішеннях, Фінляндія підтримала санкції ЄС, ми відстоювали запровадження цих санкцій, більшість фінських компаній пішли з Росії, керівництво цих компаній не скаржилося, попри всі ризики.
Відчуття таке, що компанії з розумінням поставилися до того, що їм потрібно піти з російського ринку, а також зазнати певних фінансових втрат. Важливо також, що громадяни, звичайні люди дуже підтримують Україну, це проявляється по-різному – демонстрації, акції підтримки та солідарності, а політично населення країни дуже підтримало вступ до НАТО. Згідно з опитуваннями, це рішення підтримали понад 80% фінів. А щодо подальших взаємин з Росією, треба подивитися. Нині надто рано говорити про те, як ми зможемо з ними жити далі.
— Близько 20% фінів утримуються від приєднання країни до Альянсу. Чому люди проти цього?
— Взагалі там навіть менше 20%. А з цих 20% у деяких, напевно, взагалі немає думки з цього приводу. Можна також поглянути на парламентське голосування – “за” проголосували 188 депутатів із 200. Я думаю, це відображає настрої населення.
— То чи можна в принципі сказати, що членство в НАТО — це національна ідея Фінляндії?
— Воно має величезну підтримку. Так. Це дуже важливо також показати світові, що це рішення, яке ухвалив фінський народ, а не нав’язав хтось ззовні. Це не якась змова за межами Фінляндії, це рішення, ухвалене на національному рівні, суверенне рішення нашого народу, яке ухвалили шляхом ретельних дискусій та прозорих процедур.
— Якщо уважно прислухатися до того, що говорять у Росії про Україну, можна почути багато ненависницьких висловлювань щодо українського народу. Ще до великої війни. Ще до 2014 року. Багато фейкових новин. Чи було щось подібне щодо Фінляндії?
— Звичайно, ми дуже добре знаємо, що російські ЗМІ не вільні. Були деякі викривлення фактів щодо Фінляндії, але я б не назвав це організованою кампанією. Тобто говорити про гібридну атаку за допомогою фейкових новин та спотворення фактів поки що не доводиться. Але якщо говорити про те, як у російських ЗМІ представлена Україна, це, звісно, непокоїть.
— Україна та НАТО також мають довгу історію. Україна не була членом, але брала участь у багатьох заходах НАТО. Щойно Фінляндія увійде до НАТО, вона просуватиме кандидатуру України?
— Це гарне питання, але я не можу відповісти на нього точно зараз. Що я точно можу сказати, що Україна весь цей час бере значну участь у НАТО. Україна брала участь у багатьох місіях, що проходили під егідою НАТО – на Балканах, у Боснії, Косово. А також у багатьох інших. Тож Україна має величезний досвід, треба тільки подивитися, як усе піде.
— Чи вважаєте ви, що Україна має слідувати своїм натівським амбіціям чи шукати якогось іншого формату безпеки?
— Не лише як приватна особа, а й як офіційний представник фінського уряду, я можу сказати, що Україна має мати право ухвалювати власні рішення, як і Фінляндія. Щодо того, як це реалізувати на практиці, тут треба буде подивитися. Напевно, багато залежатиме від результатів цієї війни, а також великих країн, з якими Україна веде дискусію.
— Дивлячись на те, що відбувається на полі бою, як ви вважаєте, як справляється Україна? Не будучи членом НАТО.
— Багато хто згоден з тим, що українці борються дуже доблесно і добре. Це й зрозуміло, адже українці бороняться на своїй території, на них напали. Тому й мотивація така висока, навряд чи може щось мотивувати більше.
— Як ви вважаєте, чим закінчиться ця військова битва? Чи буде якесь перемир’я чи стійкий мир?
— Дуже важко відповісти на це запитання. Кліше, що всі війни закінчуються, але й ця війна закінчиться. Напевно, вона триватиме стільки, скільки сторони відчуватимуть у собі сили досягти поставленої мети. Ці цілі, звичайно, конфліктують між собою.
Інший факт, я думаю, що поки сторони цієї війни впевнені, що можуть платити ціну, яку вони платять за участь у цій війні, а це ціна в людських життях, це також і політична та економічна ціна, війна триватиме. Але всьому є межа. Я сподіваюся, що в Росії як агресора ресурс скоро закінчиться. Вони мають припинити цю війну.
