Факти ICTV в інтерв’ю з Марченком аналізують ринок праці. Українці конкурують з азіатами і поки що не конкуренти для жителів західної Європи. Але є й хороша новина – зарплати зростатимуть.
Це інтерв’ю – початок серії публікацій на нашому сайті про можливості в час кризи для кожного. Факти ICTV писатимуть про компетенції, які обов’язково потрібно опанувати для підвищення своєю конкурентності на ринку праці.
Читайте: Знайти роботу на держслужбі: хто потрібен державі і яка мотивація, крім грошей
Знайти роботу за 2 тижні
– Почну з важливого у своїй сфері. Скільки заробляють топ-журналісти?
– Будьмо відверті, ваші топ-колеги зазвичай не шукають роботу через сайти. Такими сервісами зазвичай користуються журналісти середнього та початкового рівня. Наприклад, ви перед початком інтерв’ю розповідали про недавній пошук редактора на стрічку новин (до речі, я не закінчив його досі. Надсилайте резюме на site@ictv.ua. – Р.Б.). Проте, журналісти – особлива категорія. В більшості інших сфер топ-професіонали розміщують свої резюме на сайтах пошуку роботи.
– Спростуйте або підтвердіть – роботу в Україні знайти дуже складно, а якщо й можна, то з низькою зарплатою.
– Роботу складно знайти, якщо не прикладати зусиль. Найчастіше шукають так: розміщують резюме на відповідному сайті та чекають.
– Мабуть, розміщують на кількох сайтах.
– Завбачливі – на кількох, але я все ж таки думаю, що більшість використовує один сайт. Аудиторія Work.ua якщо і перетинається з конкурентами, то всього на близько 20%.
Розумніше розміщувати резюме на кількох сайтах, бо є лише дуже обмежена категорія шукачів роботи, яких завалять пропозиціями.
Це – ІТ-шники, вузькопрофільні спеціалісти, яких не вистачає, за яких йде війна. А більшість ніяк не виділяється із загальної маси.
Просто класне резюме на сайті не працює.
Роботу треба шукати активно, приділяти цьому хоча б 1 годину щодня. Я гарантую, що упродовж двох тижнів ви знайдете хороший варіант.
– Ви радите щодня “піднімати” резюме?
– По-перше, оновлювати його, наскільки це можливо; по-друге – активно переглядати вакансії. Останнє – взагалі найнеобхідніше. У нас і в наших конкурентів більше, ніж по 80 тис. актуальних вакансій, тобто більше ніж 160 тис. на двох! 160 тис. Це велетенський масив, де можна знайти роботу для будь-якої професії та кваліфікації.
– З дуже низькою зарплатою, мабуть.
– В тому числі. Працює правило: з низькою зарплатою роботи багато, а з високою – мало. Однак якщо шукати роботу ретельно варіантів буде більше.
Нещодавно у Facebook я робив перепост Сергія Сурських, він за два тижні знайшов роботу. Для цього розіслав більше 100 резюме, загалом його запросили приблизно на 10 співбесід, на 6 з яких він відгукнувся.
– 160 тис. вакансій – цифра вражаюча, але з чим порівнюємо?
– В Україні близько 18 млн працездатних. У 2013-му близько 9,6 млн українців зарплату отримували офіційно. Грубо кажучи, працює 15 млн. Відповідно, 160 тис. – це майже 1 % вакансій. Враховуючи, що в більшості компаній немає великої плинності кадрів – це досить пристойний показник.
Звичайно, він різниться по регіонах, у великих містах знайти роботу легше, але загалом тренд такий, що коли ти хочеш знайти роботу – все вдасться.
Водночас не тільки шукачі роботи жаліються, що її немає, роботодавці теж часто не в захваті, бо вони не мають можливості найняти тих шукачів роботи, яких хочуть.
– Проблема у низькокваліфікованій робочій силі? Чи в тому, що в Інтернеті, зокрема на вашому сайті резюме пропонують люди, які стартують після вузів, а вуз не вчить компетенцій, які потрібні роботодавцю?
– Проблеми виникають у тих, хто докладає до пошуку недостатньо зусиль.
– Чому жаліються роботодавці?
– Бо є низка вузькопрофільних спеціалізацій, для яких замало досвіду роботи, важливо мати фундаментальні знання. Наприклад, технолог виробництва…
В Україні всі кинулися в юристи, економісти, а простих людей, які, перепрошую за тавтологію, роблять просту роботу, зазвичай не вистачає.
– “Робочі” (будівельники, автомеханіки, сантехніки. – Ред.) спеціальності в дефіциті?
– В тому числі. Приклад із життя: купляю хату в селі, потрібен ремонт. І в Полтавській області не можу знайти людей, які готові за це взятися. Просять 50-70 тис. за 2 місяці роботи на двох. Для села дуже пристойна зарплата, але їх не допросишся, аби щось зробили.
– Простими словами, резюме подають гуманітарії, а потрібні…
– Ні, не так. Резюме подають різні люди. Оцінюйте ситуацію комплексно: проблема не лише з вищою освітою, але й із культурою виробництва.
В нашій корпоративній культурі можна щось не зробити і це якось “прокатить”, то в європейських компаніях, якщо ти маєш щось зробити до 12.00, значить – це має бути зроблено.
В цілому ж по ринку є невідповідність між рівнем очікувань шукачів роботи і рівнем можливостей роботодавця. По факту, студент не має роботи, але не розглядає пропозиції менше, ніж за 8 тис. грн, наприклад.
– Чи правда, що в докризовий час зарплати в Києві були завищені, а зараз вони стали “адекватними” рівню кваліфікації.
– Це, мабуть, було до кризи 2008 року. Тоді я був директором рекрутингової агенції, наймав персонал на замовлення роботодавців. Пам’ятаю, шукали начальника відділу у банк і не могли знайти нікого, хто згодився б на зарплатню у $2 тис. Хоча це всього лише начальник відділу – початкова керівна посада.
– Скільки він заробляє зараз?
– Набагато менше (усміхається).
Кваліфікації навчать, проблема з дисципліною
– Яка середня зарплата в Україні?
– У 2015 році – 5 510 грн за нашими даними. У 2016 – 6 295 грн. Номінальне зростання на рівні 14%.
– Це багато чи мало?
– Зростання непогане. Також в ньому відображені не всі процеси.
Думаю, більше зростання слід чекати з цієї осені цієї та з весни наступного року. Звісно, якщо не буде військових дій.
Ми бачимо низку позитивних сигналів в економіці: з початку 2016-го дуже великий приріст кількості вакансій. Лише у квітні їх стало більше на 68%, ніж у минулому році. У травні – на 75%, а в червні – на 101%.
Лідерами стали робітничі спеціальності та будівництво. Показники виросли на 175%.
Відповідно, якщо роботодавці так багато шукають, то вони рано чи пізно підвищуватимуть оплату.
– Ви впевнені?
– Вони зіткнулися з кадровими проблемами. Один зі шляхів вирішення – підвищення зарплатні.
– Мій знайомий якось сказав: враховуючи курс долара, зростання цін, зарплату потрібно підвищувати мінімум удвічі.
– З точки зору соціальної справедливості, в його словах є логіка, однак з іншого боку, якщо йому не подобається оплата – хай шукає іншу роботу.
– Ви впевнені в позитивних сигналах економіки. Водночас високотехнологічне виробництво в Україну не заходить. Чи погодитеся з тезою, що в Україні в цілому низькокваліфікована робоча сила?
– Я не скажу, що у нас низькокваліфікована робоча сила, але я і не скажу, що висококваліфікована. Про висококваліфіковану – це міф, начебто ми якась особлива країна, дуже начитана, що в нас багато кваліфікованих фахівців.
Я би сказав, що у нас країна середньої кваліфікації.
– З ким ми конкуруємо?
– З азіатами та південно-східною Європою. Там співставні зарплати і продуктивність праці.
– Маємо 18 млн людей працездатного віку. Можна вирахувати, скільки з них високої кваліфікації?
– Це дуже складно. На жаль, дипломи українських університетів не є гарантією високої кваліфікації і кожну людину треба оцінювати індивідуально.
– Що заважає українцям підвищувати кваліфікацію?
– Ви говорите про те, що в країну не заходить високотехнологічне виробництво, але говорімо прямо: високотехнологічне виробництво – це дорого. Війна, ризики. Політичні – в тому числі. Західні інвестори ще не до кінця зрозуміли, що буде далі.
Сьогоднішнє зростання – це результат внутрішнього інвестора. Якийсь дядько в Тернополі відкрив цех з копчення ковбас, хтось інший відкрив ресторан…
Прогнозую, зовнішні інвестиції почнуть заходити вже наприкінці цього року – на початку наступного. Тоді можна буде говорити про технологічні виробництва.
Насправді технологічні виробництва потребують не стільки кваліфікованої робочої сили, скільки дисциплінованої. Бо кваліфікації є змога навчитися. І роботодавці навчають. То не проблема.
Проблема в першу чергу в мотивації та в тому, наскільки люди готові працювати за ті гроші, які їм пропонують.
Не працювати на два фронти
– Правда, що роботу на сервісах, подібних вашому, шукають обслуговуючий персонал, менеджери середньої ланки. Умовні ІТ-шники, креативщики окупували фриланс-біржі, ну а ТОПи – це геть інша історія?
– Не зовсім. Наприклад, у нас є 232 тис. резюме керівників середньої ланки і 94 тис. ІТ-шників
– 94 тис. ІТ-шників шукають роботу?
– Це не означає, що всі вони в активному пошуку.
Їхніє резюме є на нашому сайті – вони відкриті до пропозицій.
І є майже 50 тис. ТОПів. Тож навпаки – на сайті більше кваліфікованих людей, ніж некваліфікованих. Некваліфіковані менше користуються Інтернетом. І вони зазвичай “спрощено” ставляться до пошуку роботи.
– Фриланс-біржі – вам конкуренти?
– Мабуть, ні. Все-таки наші клієнти – роботодавці.
– Ви вимірювали ринок фрилансу?
– Кількість бажаючих працювати віддалено росте на 25% швидше, ніж звичайних шукачів роботи.
Ринок поки не дуже великий, тому що не всі професії підходять для віддаленої роботи.
– Це хороша можливість працювати на два фронти.
– З точки зору якогось здорового глузду, я б не рекомендував працювати на двох роботах. Краще зосередитися на тій, яка дає основний дохід і можливості для кар’єрного зростання.
Водночас є випадки, коли це виправдано – якщо треба змінити сферу діяльності. Але “заганяти” себе… Як казав Стів Джобс, треба працювати не 12 годин, а головою.
Селянин зі знанням французької – не анекдот
– Засновник компанії Geo M Максим Зінченко, яка аналізує економіку України на основі big data, впевнений, що через 5 років 70% населення житиме в агломераціях 5 найбільших міст та двох десятках міст-супутників, з урахуванням міграції, якщо тенденція збережеться. Чи можна підтвердити або спростувати цей прогноз на основі геохарактеристик вакансій?
– Це складно. Якщо 70% від 18 млн працездатного населення – це 13 млн 600 тис. У Києві зараз – близько 3 млн, в Одесі – 1, у Харкові – 1,3, Львові – 600 тис. Грубо кажучи, нехай навіть буде 7 млн. Чи збільшиться населення цих міст удвічі за 5 років – ні.
Ми аналізували динаміку зростання кількості вакансій в п’яти найбільших містах України відносно зростання по країні в цілому. За 3 роки вона справді вища, але всього на 3%.
– Що з АПК?
– Кількість вакансій збільшилася на 54,5%. Є великі проблеми з механізаторами – людьми, які працюють з технікою. Зараз стало більше імпортної техніки на селі, але селян, які знають іноземні мови більше стало несуттєво.
Якщо років 20 тому тракторист зі знанням французької – це був жарт, то зараз – абсолютно нормальна вимога.
– Вікно можливості?
– Цих “вікон” дуже багато. Питання в тому, як їх використовувати. Можливості є в кожному сегменті: як для висококваліфікованих, так і для людей без кваліфікації.
– Конкретизуйте: кого шукають в АПК?
– В селах не вистачає кваліфікованих спеціалістів – механізаторів, агрономів, зоотехніків, технологів обробних виробництв.
Топ-10 вакансій
– Про компетенції. Які з них найбільш затребувані?
– Здатність комплексно вирішувати проблеми. Причому на будь-якому рівні. Наприклад, двірник біля мого офісу не вирішує комплексно проблеми – у неї потік бак сміття і міні-катастрофа – сморід, гидота. Ми написали скаргу на сайт КМДА і через два дні двірник посипав коло смітника хлоркою. А мав би, як мінімум, помити асфальт, щоб не смерділо. Для цього не треба якихось особливих знань чи багато ресурсів..
– Велика міграція українців – це свідчення того, що на ринку праці такі серйозні проблеми?
– Це проблеми не ринку праці, а ознака соціально-економічної ситуації. Ринок праці – похідна економіки.
Водночас трудова міграція була завжди. У неї є як негативні наслідки, коли виїжджають справді кращі. З іншого боку, велика частина тих, хто виїжджає, повертається з новими підходами.
– Тоді назвіть ТОП-10 вакансій.
– Ось вони:
– Цим інтерв’ю ви хочете сказати українцям: без паніки?
– (Усміхається). Я налаштований оптимістично щодо українського ринку праці. І переконаний: якщо не буде втручання зовнішніх чинників, то нас чекає світле й цікаве майбутнє.
– Коли ми дійдемо до рівня 2013-го, скажімо?
– Економісти кажуть, що коли починається зростання, його складніше прогнозувати, ніж падіння, оскільки у зростанні дуже важливий психологчіний фактор. Коли ринки налаштовані оптимістично, зростання економіки може пришвидшитися в рази і скласти 5-7% на рік. Сподіваюся, так і буде вже в наступному році.
Ростислав Буняк.
