Урок історії від Порошенка. Яку помилку допустила Україна?
Далі – пряма мова Петра Порошенка.
1. Імперії розвалюються
– Надпотужний політичний землетрус, який для Європи та Азії виявився Першою світовою війною, розвалив кілька імперій.
Ще на початку XX ст. вони здавалися непорушними основами континентального порядку. Та за 20 років ті колоси на глиняних ногах упали, а на руїнах постала низка нових незалежних держав.
На авансцені історії у повний голос заявили про себе народи, над правом самостійного існування яких у провідних європейських столицях навіть не замислювалися.
І незабаром, Чехія та Польща, Фінляндія та Естонія, Латвія та Литва та інші близькі нам країни відзначатимуть 100-річчя відновлення чи проголошення незалежності.
2. Україна втратила, але не програла
У нашому власному календарі такої дати поки що нема. Ми втратили цілих 75 років, щоб знову стати на той шлях, якого так і не здолали на початку XX століття.
Медики дуже наполегливо радять холодний душ як дієвий профілактичний засіб. Для політиків вельми корисним є холодний душ історії.
Цілком поділяю думку історика Івана Лисяка-Рудницького, який казав, було б помилкою говорити про поразку української революції. Вона не досягла своєї остаточної мети, але внутрішньо переродила суспільство України.
3. Міф та ілюзія про Росію
Протягом першого року революції навіть тогочасна українська еліта перебувала у полоні автономістських ілюзій про міфічну федеративну та демократичну Росію.
Універсал Центральної Ради про незалежність був лише четвертий. Я переконаний, він мав бути першим (Протягом 1917-го Центральна Рада УНР видала чотири універсали. Перші два стосувалися автономії у РФ, третій був про проголошення Української народної республіки, четвертий – про незалежність держави. – Ред.).
4. Українці оживили право на незалежність
Навіть більшовики були змушені тоді рахуватися з розмахом, силою українського національного руху. І замість сукупності малоросійських республік та губерній з’явилася Україна. Хай ще не відокремлена, а вже виокремлена. З юридично оформленим правом відділитися.
Звичайно, у Конституції Радянського Союзу ту норму вважали мертвою. Але ж ми, українці, її оживили, щойно склалися належні для того обставини.
5. Розбрат не залишив шансів на успіх
Що ж тоді у нас пішло не так та чому ми втратили незалежність, на відміну від наших найближчих сусудів? Хибні ідеологічні установки.
Орієнтація на федерацію з РФ та дурман соціалістичної та комуністичної доктрини. Вони замість того, щоб консолідувати націю – розпалювали класову та соціальну ненависті між різними верствами українського суспільство. Робили суспільство вразливими перед зовнішнім ворогом.
Мені здається, один лише Павло Скоропадський наполягав на тому, що Україна не повинна стати полем для соціалістичних експериментів.
6. Російська інтервенція – вирішальна
Недалекоглядний та короткозорий пацифізм завадив вчасно створити справжнє українське військо, тверезо оцінити загрозу з боку РФ для незалежної України і твердо підготуватися до зовнішньої агресії, що з боку білих, що зі сторони червоних.
Російська інтервенція, російські війська та російська зброя – ось, що зіграло вирішальну роль в українській революції.
Російська пропаганда також. Бо українців найсолодшими обіцянками улещували саме більшовики. Нічого не нагадує?
7. Демократія – не махновщина
Міжпартійна боротьба та міжособистісні інтриги не припинялися навіть тоді, коли українська влада розповсюджувалася не далі залізничної станції, до якої відступив потяг з членами уряду.
Самовільне зняття цілої армії з фронту вже абсолютно не виглядало, як екстраординарна подія. І військовий підрозділ міг відмовитися виконувати накази вищого командування, бо командиру підрозділу не подобався якийсь міністр або так вирішила солдатська рада.
Хтось переходив на бік червоних, хтось – на бік білих. Хтось – просто засновував власну армію. Значна територія України опинилася врешті-решт під владою різноманітних “батьків” та регіональних отаманів.
Це все відбувалося з розгулом беззаконня, диктатом грубої сили. Таку українську історію, говорячи словами Винниченка, справді, не можна читати без брому.
Та традиція не минулася безслідно. Сьогодні в Україні багато хто плутає демократію з махновщиною.
8. Кремль хоче виборів
Хочете боротися проти президента? Прошу. Ви на те й опозиція. Але Україну не розхитуйте і не підпалюйте. За чотири роки української національної революції минулого століття влада у Києві змінилася щонайменше 14 разів. Скажіть мені, кому від цього стало легше?
Кому, крім Кремля, який отримав тотальний контроль над Україною на цілих 70 років? Тому Москва хоче, щоб і зараз влада в Україні мінялася з такою ж регулярністю.
Росія завжди користувалася у своїх інтересах перевагами демократичних систем сусідніх держав для того, щоб поглинути їх. Починаючи з часів Новгорода та Речі Посполитої та завершуючи центральною Європою у роки Другої світової.
